Розділ «Сергій Жадан ТАМПЛІЄРИ Нові вірші, 2015—2016»

Чистить її, говорить прокляття —

вагомі, як літери в телеграмі.

Гріє на серці срібне розп’яття,

підібране в православному храмі.

Слухає шум дощу за горою,

слухає сосен розгойданий осуд,

не випускає з рук свою зброю,

чистить її, як церковний посуд.

Вірить, що вона йому стане в пригоді,

протягне крізь вирви та чорториї,

десь у душі, на самому споді

розбудить удачу, яка прикриє.

Хай уві сні розмовляють діти,

і вгорі над ними висять планети,

цієї ночі так хочеться жити,

що від цього можна просто померти.

Він бачить життя в кожнім предметі,

в останній із найтемніших будівель,

і робить усе, щоб уникнути смерті,

робить усе, щоб відвести загибель.