Розділ четвертий

— Як не бачив?!

— Все дуже просто. Те, що він вважає сном, насправді відбувалося в реальному житті. І у вікні він бачив те, що там і відбувалося.

— Дозвольте, у якому вікні?

— У вікні Шеншиних.

Аблаутов недовірливо подивився на Орлова.

— Так-так! Адже він — сомнамбула, сновида. І навіть сам про це не здогадується. Тієї ночі, ідучи по карнизу, а його номер у готелі знаходиться на тому ж поверсі, що й квартира Шеншиних, він на власні очі побачив сцену вбивства і запам’ятав обличчя вбивці, а потім впізнав її на вулиці.

— Тепер я все розумію. Але ж Кримський-Корсаров бачив цю жінку і у Великому театрі на виставі «Кармен»!

— Під час прощальної вистави Шнелінгер?

— Так! Він показав на цю жінку, але нею виявилася дружина генерал-губернатора, хоча цілком можливо, що вона могла просто зайняти те місце, де Кримський-Корсаров побачив перед тим вбивцю. Там було багато жінок. Занадто багато. А побачивши дружину губернатора, Кримський-Корсаров не став твердити, що це саме вона. Він просто розгублено прошепотів: «Мені здалося, що вона щойно тут стояла…»

— А шкода, що ми вчора не надали його словам ніякого значення і не посилили охорону Теодофілос.

— А ви знаєте, Богдане Івановичу, що Кримський-Корсаров бачив не лише цю опирицю, а й опиря. Але це — річ делікатна і мені би не хотілося потрапити в незручну ситуацію, розповівши вам те, що я знаю.

— Сергію Олексійовичу, я думаю, нам давно вже не треба переконувати один одного у тому, що все, про що ми тут говоримо, залишиться поміж нами.

— Гаразд. Я зрозумів. Кримський-Корсаров бачив у своєму сомнамбулічному сні, як Венчеслав Боголюбський висмоктував кров з якоїсь молодої жінки і в цьому йому допомагала дружина.

— Та-ак! А ви самі у це вірите?

— Я маю для цього дві причини.

— Сподіваюся, вони достатньо переконливі?

— Не знаю, як для вас, а для мене цього цілком достатньо. Нагадаю, Кримський-Корсаров був тоді у будинку Боголюбських і побачив там «уві сні» одного нашого колегу в досить пікантній ситуації з молодим гусаром. Це було у тому ж «сні», в якому він побачив Венчеслава, який смокче кров з жінки. Кримський-Корсаров назвав і партнера цього письменника. Буревий без особливих труднощів впізнав у ньому одного молодого гусара. Це видається досить достовірним, адже, як з’ясувалося, Кримський-Корсаров навіть не здогадувався про потаємні еротичні пристрасті нашого колеги.

Аблаутов зацікавлено слухав.

— Це вже цікаво. А який ваш другий аргумент?

— Про другий я міг би промовчати, адже для людини вашого фаху те, що я скажу зараз, не може мати сили доказу. Річ в тому, що під час спіритичного сеансу душа однієї близької мені жінки повідомила, що вона стала жертвою опиря і що ним був Венчеслав Боголюбський.