Розділ четвертий

— Мені час іти. Я прийшла попрощатися, — прозвучав срібний голос Єлизавети.

— Ми вас проведемо, Єлизавето Іванівно.

— Дякую, не треба. Мене чекає за рогом камердинер мого батька. Я й так у вас засиділася.

— Так, зараз вже п’ята година, — сказав Аблаутов. Він зробив ще одну спробу провести панянку додому, але вона знову відмовилася. Проводжати її у двір вийшли всі. Єлизавета махнула їм рукою і швидко побігла до машини…

— А де Кримський-Корсаров? — запитала Інна Іванівна. — Він же до нас сьогодні обіцяв прийти.

— Він і прийшов, — засміявся Буревий, — але відразу зник.

— Тут справа складніша, — обличчя Аблаутова було напружене.

— Йому стало погано. Здається, він захворів, — підхопив Буревий, який вже здогадався, що не треба розповідати Інні Іванівні про те, що Кримський-Корсаров, ідучи до Орлових, побачив на вулиці дівчину у вишневій шалі і впізнав у ній убивцю Шеншиної зі свого сну.

Орлов обняв дружину за плечі і запитав:

— Ну, як тобі дочка генерала Русецького? Нас вона просто полонила і зачарувала.

— Так, вона й справді гарна.

— А про що ви так довго розмовляли?

— Ти знаєш, не можу пригадати, але було дуже приємно і цікаво. Та чомусь жодного слова не пригадаю. Ну, просто жодного!..

— Я полила троянду, — на Венчеслава дивилися сумні очі Крістіни.

— Дякую, люба, але це могла б зробити і служниця. Не завдавай собі клопоту. Мені здається, останнім часом ти не дуже добре себе почуваєш.

— Все гаразд, Венчеславе. Це, мабуть, нерви. Але нічого. Ось поїду в Асипіківське і трохи розвіюся. До речі, й над книгою попрацюю. Треба записати приклади білоруського діалекту. Ти ж знаєш, герої моїх оповідань вживають деякі білоруські слова…

Венчеслав посміхнувся. Крістіна була дуже здібною до мов і настільки добре вивчила російську, що почала по-російськи писати прозу. А тепер вивчає білоруський діалект і переконує його, Венчеслава, що цей діалект може бути повноцінною мовою. Але це пусте. Головне, щоб вона про це нікому з його гостей не говорила. Її не зрозуміють і не захочуть зрозуміти, бо, що б не казала Крістіна, є лише одна повноцінна мова з усіх слов’янських — російська. А все інше — це діалекти російської: білоруський, український…

— На котру годину приїде таксомотор?

— На четверту. Ти навіть зможеш мене провести.

— Обов’язково, Крістіночко. Може б, ти не поспішала так? Чому це треба робити саме сьогодні?