Розділ другий

— І яка ж це була помилка?

— О, помилка була дуже суттєвою. Вони занесли мене до списку «пожидовлених» поетів, а сьогодні дізналися про моє чеченське походження. Мілітарьов висловив мені своє співчуття і перепрошував, що не встигли перенести мене у список реваншистів.

— А далі?

— А далі він отримав від мене ляпас. І ось тепер він викликав мене на дуель.

Орлов чудово розумів, чим може це закінчитися.

…На місці дуелі було дві групи людей: одна у військовій формі, друга — у цивільному. Обидві групи пожвавішали, коли під’їхав автомобіль. Борис Буревий залишився у машині, а секунданти пішли обговорювати умови двох дуелей.

Буревий прислухався до їхньої розмови і зрозумів, що, головним чином, сперечаються про те, хто перший стрілятиметься з Буревим — Мілітарьов чи Ярославлєв.

— Звичайно ж, ми повинні першими стрілятися, — кричав військовий старшина, — вам же краще!

— Осавул його не дивлячись застрелить!

— Досить того, що ви, солдафони, вбили стількох російських поетів, тепер дайте нам з’ясувати взаємини поміж собою, — кричали секунданти Ярославлєва.

Галас, мабуть, тривав би і далі, але під’їхали офіцери від козацьких офіцерських зборів і разом з ними поет Гумільов — чомусь у військовій формі англійських колоніальних військ. Представник козацьких офіцерських зборів сказав:

— Ми вповноважені сповістити вас, що сьогодні вранці офіцерські збори козацького війська вирішили: у випадку смерті чи поранення на дуелі осавула Мілітарьова члени офіцерських зборів будуть по черзі викликати на дуель Бориса Буревого і битися з ним до смерті.

І поки хтось встиг отямитися, секундант Бориса Буревого заявив:

— Я уповноважений заявити те ж саме від імені наших письменників. У випадку поранення чи смерті Бориса Буревого кожен з нас також по черзі викликатиме пана Мілітарьова на дуель до його смерті.

На збуджених обличчях козацьких офіцерів читалася готовність взяти й перестріляти письменників. Борис Буревий сказав заспокійливо:

— Панове, не потрібно стільки розмов. Я готовий почати битися з паном Мілітарьовим, якщо лише пан Ярославлєв поступиться йому чергою.

Завжди п’яний Ярославлєв, який і сьогодні не втримався від алкоголю, несподівано сказав:

— Я поступаюся своїм правом на перший двобій пану Мілітарьову, але залишаю за собою право у випадку смерті Бориса Буревого стрілятися з Мілітарьовим. У випадку смерті Мілітарьова я стрілятимусь з Буревим.

Такого повороту подій ніхто не чекав. Всі знову почали радитися. Несподівано хтось запропонував Буревому і Мілітарьову двобій на конях. Буревий, навіть не радячись із секундантами, погодився. Вибравши коня, він зняв шубу і запитав, чи може він битися своєю шаблею. Уважно її оглянувши, офіцери дали згоду. Сівши на коней, дуелянти очікували на сигнальний постріл, але все закінчилося несподівано, швидко. Кінь Мілітарьова за щось перечепився, і вершник вилетів із сідла. Буревий, зіскочивши з свого коня, підбіг до нього, все ще тримаючи шаблю в руці.

— Не вбивайте, заради Бога! — прошепотів через силу побілілими губами Мілітарьов.