Розділ другий

— З цим козацьким осавулом річ серйозніша: нещодавно він разом зі своїми друзями опублікував статтю, а потім видав її брошурою «Табель про ранги у сучасній російській поезії».

— Неймовірно, — сказав Орлов. — Мені ця брошура не потрапляла до рук.

— У цьому немає нічого дивного. Статтю вони надрукували у своїй газеті «Метрополь», а брошуру видали лише вчора, і перший примірник Мілітарьов подарував мені з дарчим написом.

— І про що ця брошура?

— Наш козацький осавул з «істинно» російським прізвищем поділив усю сучасну російську літературу на кілька категорій по відношенню до «істинного» російського духу. По-перше, це — жиди. До цієї категорії потрапили всі російськомовні поети єврейського походження на чолі з юним Пастернаком з Москви і петербуржцем Мандельштамом; потім — «пожидовлені», тобто люди російського походження, але ті, що нав’язують російському народові чужі цінності. На чолі цього списку стоять Валерій Брюсов з Москви та В’ячеслав Іванов з Петербурга. Далі — реваншисти. Сюди потрапили представники народів, завойованих Російською імперією. Оскільки вони нездатні перемогти Росію військовим шляхом, то прагнуть підірвати її зсередини, увійшовши в її літературу.

— А хто в цю групу потрапив?

— Юргіс Балтрушайтіс, московський литовець, Анна Ахматова, дівчина з Петергофа.

— Вона що, татарка?

— Та ні, малороска, справжнє прізвище Горенко.

— Ніколи б не подумав.

— І я також, але Мілітарьову можна вірити. Він всю інформацію з третього відділення отримує.

— Четверта група складається з іноземців, так званих «диверсантів», які прийшли у російську літературу, аби пропагувати перевагу своїх власних культур і насаджувати росіянам почуття власної неповноцінності. Не повірите, але на чолі цього списку…

— Невже Бальмонт?

— Так. А п’ята група — це власне російські поети. Щоправда мало хто там опинився — Бунін, Микола Клюєв. Ще цей хлопчик — Єсенін.

— У нього ж ще навіть перша книжка не вийшла…

— Не має значення. У цього поета є майбутнє. Шкода лише, що всі вони потрапили до цього списку разом з Мілітарьовим.

— А про класиків що, нічого не сказано у цьому списку?

— І про класиків згадали. Всім нагадали про походження: і Пушкіну, і Дельвігу…

— І ви купилися на це?

— Та, знаєте, Сергію Олексійовичу, воно все так дивно сталося. Підійшов до мене якийсь чоловік у формі козацького офіцера, дав брошуру і сказав: «Борисе Миколайовичу, я перепрошую, що ми не встигли виправити помилку в цій книзі, яка стосується і вас».