Розділ другий

При слові «опир» Орлов здригнувся, а Кримський-Корсаров засміявся.

— Бачите, що я ношу з собою — подарунок моєї бабусі, старої відьми.

— Що, ваша бабуся справді була відьмою?!

— Як усі київські жінки! Хм, та ще й відьма родима, але я її любив більше за всіх.

— Вона сама казала про те, що вона відьма?

— Ну, спочатку я про це почув від своєї матері, бо поза спиною вона свекруху інакше й не називала, а потім вже бабуся сама розповіла. І це химерне дзеркало подарувала.

— А звідкіля воно в неї взялося?

— Вона його отримала в спадок від своєї матері, яка була католичкою зі Словенії, а батько був священиком і міг виганяти з одержимих диявола. Потім він став головним «гонителем» диявола по всій Словенії. Так що це дзеркало ще від нього. Бабуся казала, що за допомогою цього дзеркала він колись не раз знаходив опирів.

— А ви самі в опирів вірите?

— Звичайно ж, ні! Мені здається, що все пішло від нас, слов'ян. До Німеччини це потрапило через Польщу і Чехію, а до католицької Європи, через хорватів і словенів. Це наші власні жахи.

— Дозвольте з вами не погодитися, Максиміліане Олександровичу, але ж і Чарльз Лідбітер згадує про них.

— Але ж він каже про енергетичних опирів, а не про тих, кого називають живими мерцями і які висмоктують у людей кров.

Орлов дістав з полиці книгу Лідбітера.

— Ви знаєте, що існує сім планів астрального світу, але є ще й восьмий, про який ніхто нічого не знає. Кажуть, що саме він є найстрахітливішим з усіх. Туди потрапляють і тяжко мучаться — або душі людей, які померли не своєю смертю, або душі самогубців, тому вони намагаються всіляко уникнути цього плану. Послухайте, що пише з цього приводу Лідбітер: «Для того, щоб стати настільки зіпсутою і абсолютно втратити людську подобу, смертна людина повинна цілковито заглушити у собі всі альтруїстичні і духовні спрямування. Розглядаючи особистості навіть найбільших злочинців, знаходиш у них і хороші риси. Але, як з’ясовано, особистість, яку покинуло власне вище „я“, — явище надзвичайно рідкісне. І саме поміж такими особистостями зустрічається найбільш рідкісний розряд — опирі.

Настільки розбещена особистість не може довго залишатися в астральному світі і відразу після смерті переходить до восьмої таємничої сфери, свого законного місця перебування, щоб там повільно розкладатися і мати такі моторошні відчуття, які не надаються жодному опису. При насильницькій смерті чи при самогубстві суб’єкт, володіючи знаннями з Чорної Магії, може іноді уникнути такої долі і набути іншого, не менш жахливого, життя в смерті, яке і є суттю існування опиря.

А оскільки дія восьмої сфери починається лише після того, як фізичне тіло розкладеться, то маг його підтримує у стані каталепсії за допомогою жахливого способу взяття крові з організму іншої людини і за допомогою цього частково матеріалізує своє астральне тіло…»

Таке правдоподібне пояснення явища опирів Лідбітером вразило Кримського-Корсарова, і він запитав:

— А чому при нещасних випадках і самогубстві?

— Я зараз пошукаю. Тут є спеціальна глава. Ось: «…людина у розквіті сил і здоров’я, раптово позбавлена життя при нещасному випадку чи самогубстві, опиняється на астральному плані у абсолютно інших умовах, аніж та, що померла від хвороби чи від старості.

Адже за смерті випадкової чи при самогубстві організм ще не був підготовлений до виділення вищих принципів з їх фізичної оболонки, і це можна порівняти з вириванням кісточки з нестиглого плода. Велика кількість грубої астральної матерії ще є на фізичному тілі особи, і тому це фізичне тіло затримується на сьомому підплані…»