— Ану-лишень у тісної баби!
— Пісню! Затягай, братця, пісню.
— Руша-а-ай!.. — довго й протяжливо крикнув здатчик.
Візники ньокнули, зацмокали, засмикали віжками. Вози рушили з місця. Вдарила зразу й покотилася пісня.
Набирали та некрутиків
В неділеньку вранці...
Гей, гей!.. Ге-ей!
В неділеньку вранці.
Високо кінчав тенор, а з другого возу, наче вперебій, наганяючи, перепліталися звуки сумної скарги:
Назад рученьки зв'язали,
Різно ніженьки скували,
Посадили на возочок
Та й повезли в городочок.
Звуки наростали, дисонували і, розбившися, дивно мішалися в повітрі. Повітря наповнилося ними, цими сумними нотами, цими піснями безпомічности, покірности всесильному режимові.
Ох, і то ж не маки —
То наші козаки,
То наші козаки,
Та все новобранці,
Що понабирали
В неділеньку вранці.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Життєві аналогії » автора Хоткевич Гнат на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „V“ на сторінці 4. Приємного читання.