TextBook Зненацька полтавський полк гримнув:
Засвіт встали козаченьки
В похід з полуночі.
Заплакала Марусенька
Свої ясні очі…
– Чия пісня, полтавці? – швидко запитав гетьман.
– Наша, вкраїнська, пане гетьмане, – вигукнув Іскра, притримуючи коня, – Маруся Чурай склала.
Не плач, не плач, Марусенько,
Не плач, не журися
Та за свого миленького
Богу помолися…
– Славна пісня! – крутячи вус, задумливо мовив гетьман. – То кажеш, Маруся Чурай склала? Знав я одного козака з Полтави, Гордія Чурая. Вдатний був лицар. Ляхи його разом з гетьманом Павлюком у Варшаві стратили…
– Та це ж його рідна дочка, пане гетьмане! – вигукнув Іскра.
– І дочка славна в Гордія, – промовив гетьман. – За таку пісню шана їй і слава наша козацька. Передай, козаче, від мене велику подяку Марусі Чураївні. Скажи: Україна її не забуде.
– Марусю! Гетьман так і сказав: Україна тебе не забуде. Доки не проспівали четверті півні і не почало розвиднятися, ходімо. Кінь понесе нас у Київ. Тебе врятує гетьман.
– Для чого?
– Щоб жити.
– Мого життя вже немає. Ні, Іване, ні. Мені вже зайве життя. Воно тільки пектиме й мучитиме щодень і щомиті мене. Я не хочу жити. – Підійшла до нього, поклала йому руки на плече. – Зрозумій мене, Іване. Від суду ще можна втекти, але не від самої себе. Від самої себе і на краю світу не сховаєшся. Та й куди я подамся, як Гриць у церкві лежить. Ліпше смерть. Тож іди, Іване, не муч себе і мене. Від самої себе я втікати не буду.
– Прощай! – вигукнув Іскра і зачинив за собою двері.
Маруся чула, як він крикнув вартівнику:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Місто коханців на Кара-Денізі. Засвіт встали козаченьки...» автора Чемерис В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Засвіт встали козаченьки… Повість“ на сторінці 23. Приємного читання.