— Виділення субосіб?
— Ну, це для лікарів. Суб, шмуб!.. Я тобі по-нашенськи. Інакше, вибачай, не умію. Тут головне інше: брехати не виходить. Брехня, вона кисла. Відразу оскома. Для справ — краще не придумати. Хоча, знаєш, не завжди...
— Кисла?
— Ну, така... Наче яблучко. Зелена антонівка. Пробував?
Кирило кивнув, вдав, що зрозумів. Отже, брехня кисла. А правда солодка. Зелена антонівка і варення з малини. А еротичні фантазії пахнуть пармськими фіалками і сяють перламутром. Важко, майже неможливо уявити собі весь ланцюжок образів, передаваних «ментиками». Інформація, зрощена з відчуттями. Текст, невіддільний від почуттів. Слово «кипарис» як абстрактне поняття «хвойне дерево», слово з семи букв, трьох голосних і чотирьох приголосних, укупі з йодистим ароматом моря, вогнем заходу, криками чайок над водою...
П’ять справ одночасно. Сто справ. Тисяча. Тільки для мізків.
Час їхати за Вандою.
— Я тобі ось що скажу, Кирилище, — кинув в спину сусід, перш ніж знов сховатися під днищем машини. — Дурять нашого брата. Я чув, «ментики» — вони... Коротше, від самого початку безрозмірні були. Їх з глушаками в продаж пустили, тимчасово. Щоб капусти більше зрубати. Ох, дурять...
Ердель Маргінал провів Кирила до рогу і помчав назад: жирувати на травичці.
Таксі підкотило відразу, ледве потенційний клієнт встиг стати на узбіччі й підняти руку. Відкрилися дверцята:
— Далеко?
— На Отакара Яроша. Біля готелю «Мир».
— До тест-центру, шефе? Тоді червонець.
— Сам ти шеф. Сім, і ані на копійку більше.
— На восьми зійдемося? — таксист був молодий, веселий. Бувають такі зухи: кепка з хвацьким напуском, лоб схований під козирком. Одні очі блищать зайчиками. І руки на бублику: всуціль у синяві наколок. — Мені аліменти платити, рубля не вистачає!
— Поїхали...
— Дверима сильніше грюкни, гаразд?
Шини зашаруділи по асфальту. Обігнавши нудну «Мазду», таксі набрало швидкість.
— Замовляти їдеш, шеф? Або так, придивитися?
— Придивитися, — розмовляти не хотілося. — Я сейф, мені тільки дивитися залишилося.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Де батько твій, Адаме?» автора Олді Генрі на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Де батько твій, Адаме?“ на сторінці 10. Приємного читання.