Штадлер різко сховав руки за спину. А в очі мені не дивився. Дивився на стіл. Не визначено в одну точку, а ніби ковзав поглядом і всією головою вздовж і впоперек.
Я схопив його за руку і потягнув до золота. Я докладав зусиль злегка, і рука не піддавалася. Штадлер не хотів. Я натиснув. Коли його рука поклалася на купку, я відчув, як він увесь здригнувся.
— Що, страшно? Чому страшно? Ти й страшніше бачив. І язик свій проковтнути-відкусити не побоявся. І тебе били смертним боєм. І кістки тобі ламали. А ти брязкалець злякався. — І притискав руку його й притискав до золота, і пальці стискував йому до хрускоту.
Він замукав з таким благанням, що я відпустив. Я не звір.
— Звідки це? Мучити тебе не буду. Хто власник? Ім’я, прізвище, де знайти. Я піду і більше ніколи до тебе не з’явлюся. Обіцяю. Усі знають, як я сказав — так і роблю.
Я підклав зошит просто під руку Штадлеру. І олівець уклав йому в пальці.
Він написав: «Горобчик Ліля».
Аркуш з написаним я вирвав. Склав учетверо. Засунув у нагрудну кишеню кітеля. Ґудзика застебнув. На одній ниточці ґудзик. Але нічого, потримає ще.
Зібрав капшук, ретельно і акуратно зав’язав.
— Прощавай, Веніаміне Яковичу. Тепер ніколи не прийду до тебе. І при зустрічі впізнавати не буду. І ти мене забудь. Спасибі. Про Довида Басіна знаєш?
Штадлер кивнув.
— А що Зусель зник, теж знаєш?
Мотнув головою в негативному сенсі.
— Що, не зник? Живий хоч?
Штадлер підтвердив.
— Звідки відомості? Від Лаєвської? Не відповідай. А то ти зовсім розбалакався. А ми ж вже попрощалися. Ти не зобов’язаний.
Штадлер махнув рукою. На свою адресу чи на знак прощання.
Вісті у Штадлера від Лаєвської, звичайно. Від кого ще. А Лаєвська від кого дізналася? Від Файди. Тільки він і міг. Іншим плювати і на Лаєвську, і на Довида. І на Зуселя, все одно — живий він, чи мертвий.
Два належних тижні за власний рахунок закінчувалися в понеділок. У моєму розпорядженні залишалася п’ятниця, субота і неділя. Весілля Євки теж у неділю.
Отже, треба вкластися у два дні хоч би з половиною. Так я для себе визначив.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дізнавач» автора Хемлін М.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Маргарита Хемлін Дізнавач“ на сторінці 180. Приємного читання.