Розділ «Острів перевертнів»

— Проте тепер ми знаємо, що з твоєю проблемою можна впоратись! — з ентузіазмом вигукнула Тетянка. — Ти зрозуміла? Майор у курсі, що треба робити, але щось крутить: «момент непідходящий…», «іншим разом би сам відвіз…».

— Виходить, щоб Ірку — як він сказав, «активувати», — треба кудись їхати, — підсумував Богдан.

— Неймовірно глибокий, напрочуд змістовний і просто приголомшливо розумний висновок! — із захватом вигукнула Тетянка. — Тільки з твоїми, Богданчику, мізками…

— Годі,— втомлено мовила Ірка. — Усе одно майор не сказав, куди саме треба їхати.

Тетянка замислилася. Потім струснула головою й заклопотано зиркнула на годинник:

— Слухайте, люди, мені ще уроки треба робити, у мене завдань сила-силенна!

— Не більше, ніж у всіх, — пирхнув Богдан.

— До твого відома — більше. У нас же елітна школа, і кожен учень має власний розклад, а я цього року стільки предметів нахапала… — Тетянка похитала головою, немовби лаючи саму себе за жадібність.

— З якого це дива? — поцікавилась Ірка.

— Я просто взяла все, що може знадобитися для чаклунства. Історію треба вчити, щоб знати про стародавніх відьом, до того ж, я її просто люблю. Ботаніку теж, я нею ніколи, як слід, не займалася, а все зілля на травах. Хімію обов’язково — адже різними хімічними реактивами теж, напевно, можна під час замовлянь скористатися, от тільки цим іще ніхто не займався. Якщо вийде, я буду першою.

— Перша хімічна відьма, — єхидно зауважив Богдан.

— Не смішно, — відрізала Тетянка. — Утім, як і всі твої жарти. Іноземні мови взяла. Раніше в мене з ними проблеми були, але тепер має вийти, якщо вже в усіх відьом здібності до мов. Ну, ще… — Тетянка зніяковіла, — ще програмування.

— А програмування навіщо? — здивувалася Ірка.

— Та розумієш… У мене раптом ця справа рухатися почала. Я завжди нормально з комп’ютером працювала, але так, як середній користувач. А тепер… — Тетянка розвела руками. — Якщо до Інтернету лізу — моментально все, що треба, знаходжу. Нам програму задали написати — раніше я б із нею тиждень голову морочила. А тут — сама в шоці була! — п’ять хвилин — і готово! Я навіть не зрозуміла, як і чому в мене все вийшло, але в нашого препода з інформатики очі по п’ять копійок були!

— Слава Богу, що ти хоч двійковим кодом більше не говориш, — зітхнула Ірка. — Я взагалі не розумію, як ти знову наважилася за комп’ютер сісти. Після всього, що було.

— А як би я не сіла? Це у вашій школі півтора комп’ютера на тисячу чоловік, вас до них частіше, ніж раз на рік, не підпускають. А в нас уже вчора інформатика була. Чи я, по-твоєму, мала нашому інформатику розповісти, що я працювати боюся, бо мене ледь у мережу не затягло, коли я комп’ютер у чаклунській пентаграмі розпитувала?

— Так, звучить справді класно, — погодилась Ірка.

— Коротше, я пішла уроки робити, а потім сяду й усе гарно обміркую. Може, в Інтернеті полажу, пошукаю інформацію про перевертнів, адже тепер у мене це добре виходить. А ти, Ірко, сходи до підвалу. Треба переглянути усі записи твоєї покійної бабусі. Я в неї старовинні чаклунські книги бачила — а раптом щось знайдеш. А про класуху не переймайся. Зрештою, у мене мама — лікар. Я попрошу, аби вона тобі довідку зробила.

— Авжеж! Буде вона Ірці допомагати, аякже! — засумнівався Богдан. — Ти що, дорослих не знаєш? Вона скаже, що не хоче обманювати школу, що Ірка має ходити на заняття і ще різну таку фігню.

— Це моя мама, і я знаю, як із нею домовитись, — відрізала Тетянка, підвелася й попрямувала до дверей.