Розділ «Чаклунство за наймом»

— До мене! Ану до мене!

Вовка неначе хтось смикнув за задню лапу. І його протягло по підлозі, одним махом вихопивши з-під удару, що наближався. Швабра глухо грюкнула об підлогу.

— Це твій собака, дівчинко? — важко дихаючи, поцікавилась пещена пані.

Ментівський Вовкулака ображено завив і рвучко став на ноги.

А жінка продовжувала вичитувати Тетянку:

— Такий страшний, ледь юнака не загриз! Чому він без намордника?

Тетянка уявила собі Ментівського Вовкулаку в парадній майорській, ні, краще відразу в полковницькій формі, кашкеті — і в наморднику! Не витримала й зареготала. І відразу ж отримала гарний потиличник.

— Смішно їй! Знайшла, з чого сміятися! — злісно процідив знайомий голос.

Майор, котрий уже набув людської подоби, звівся на дві ноги. Пані похитала головою, немов відганяла муху, і витріщилася на перевертня здивованими очима:

— Чоловіче, а ви тут звідки? А де собачка?

— Собачка?! — клацнув іклами майор. — А юнак ваш, якого ледь не загризли, де, захиснице паршива?

Дама озирнулася. Позад неї нікого не було.

— Утік, боягуз паскудний! — гаркнула Ірка. — Зараз я його! Ану до мене! — незрозуміло кому крикнула вона.

Утім, кому саме, відразу ж стало зрозуміло. Швабра вирвалася з рук прибиральниці й лягла Ірці в підставлену долоню. Мазок польотного зілля по зап’ястках — відьмочка стрибнула на щітку й знялася до стелі. Однаково замружившись і схопившись за серця, пещена пані й бабця-прибиральниця сповзли по стіні.

— Де він? — закричала Ірка. — Шукай його, майоре, шукай!

— Зовсім мене за Жучку тримають! — обурився майор. — Позич ножичка, пацан! — Вихопивши в Богдана з-за пояса дволезий кинджал, Вовкулака зробив через нього переверт… І ось уже, припавши носом до сліду, величезний вовк почав переслідування.

Хвацько гикнувши, Ірка штопором угвинтилася в повітря… і погнала слідом за вовком, спритно закладаючи віражі на коридорних поворотах.

— Усю підлогу ножами поколупали, — з докором похитав головою Богдан і обережно витяг кинджал із лінолеуму. — Якось ми неакуратно з тутешнім майном.

— І взагалі — забагато галасу й біганини, — зненацька погодилась Тетянка. — Чого за ним ганятися, питається?

— А ти що пропонуєш, хай він змотається? — войовничо спитав Богдан. Навіть якщо Тетянка за виняткових ситуацій часом із ним і погоджувалась, то він із Тетянкою погоджуватись аж ніяк не бажав.