Розділ «Чаклунство за наймом»

Продовжуючи розповідати, майор пройшов у скляні двері й тицьнув пальцем у землю.

— Ось він, твій слід, зникає,— сказав вовкулака Ірці. — Тут наш підозрюваний сів у таксі й зник, розчинився. Він заздалегідь готував утечу, я хоч і неофіційно розслідування веду, а дещо з’ясував. Він замовив одразу три квитки, на різні рейси: до Відня, Тель-Авіва й Франкфурта. І жодним не скористався. Схоже, якось інакше драпонув, можливо, автомобілем.

— Але кордон він ніде не перетинав. В усякому разі, за своїм паспортом, — раптом неживим, якимось механічним голосом сказала Тетянка.

— А ти звідки знаєш? — вчепився в неї майор.

Тетянка піднесла тремтячі руки до голови:

— У мене в пам’яті записано.

— Невже комп’ютер сказав? — зойкнула Ірка.

Тетянка кивнула:

— Доки ми замовляння читали, я весь час думала, яким же чином компаньйон утік і де він зараз може бути. Схоже, при обміні даними комп’ютер автоматично відповів на запит і записав цю інформацію мені в пам’ять!

— І що він іще записав? — Ментівський Вовкулака не зовсім розумів, про що говорять юні відьми, але він був насамперед ментом, а вже потім перевертнем, і звик миттю отримувати інформацію, корисну для розслідування.

— Не знаю, — розгублено мовила Тетянка. — У мене й це саме якось спливло, коли ви сказали, що компаньйон змився.

— А ти ще зі мною поговори. Дивись, знову щось спливе, — лагідно запропонував майор.

— З якого це дива? — з підозрою примружилася Тетянка. — Ви своє розслідування вже провели й нічого не знайшли. Тепер Іващенко найняв нас, і ми вже якось самі розберемося.

— Сучасні діти — це таки щось! — похитав головою майор. — Ти їм життя рятуєш, і от така за це подяка! Та якби не я, ви б зараз у шлунках песиголовців розбиралися!

З острахом зиркнувши на Ірку — а раптом у подруги станеться черговий напад шляхетності — Тетянка пішла в зустрічну атаку:

— Це сучасні дорослі — щось! Так і хочуть на дитячій праці заробити! А того разу ми вам віддячили. Хто вам цілу юрбу бандюків здав? Вас, здається, на підполковника подали?

— Та вони з мене ледь шкуру не спустили, бандюки ваші! І моє подання на підполковника ще тільки до міністерства пішло, — буркнув майор.

До Ірки раптом знову повернулася втома. Вона чомусь була впевнена, що знайдений нею слід одразу ж виведе її на втікача-компаньйона, і можна буде, нарешті, закінчити цю справу! А виявилося, що слід і без неї давно знайшли, і нікуди він не веде, і знову все треба починати спочатку, а їхньому чаклунському розслідуванню немає ні кінця, ні краю. А тут іще й майор з’явився. Взагалі-то, варто було б із ним співпрацювати, а не конкуренцію тут влаштовувати, а тепер вовкулака точно на них образився. Але якщо Ірка зараз запропонує йому співробітництво, тоді образиться Тетянка. Знову скаже, що Ірка — як розпещене дитятко, не хоче сама про себе подбати. Як не крути, усе погано! Замкнуте коло.

— А куди веде інший слід? — спитала Ірка, намагаючись розрядити ситуацію.

— Який іще інший? — здивувався майор.