Розділ «Тарас Антипович Помирана»

— Жили ж якось ту зиму, і перед нею… — зауважив Базука.

— Не та тепер зима! Жид Темний розплодився, над головою літа, війну затіває! Ну, кумекай же, алдапакус! — показав стиснутий кулак Кабигроб.

Базука дістав з картонної коробки тараньку — підв’яленого мініатюрного кротодила. Переломив навпіл, почав зривати шкурку з ребер.

— Як же ти воювать будеш, якшо своїх поїси? — апатично жував Базука.

— Їх сила не пропаде, вона в нас перейде! І луччє силу забирать, чим оддавать — не ми, так нас. Вибирай. Ти зо мною?

— Шо ти од мене хочеш? — не зрозумів Базука.

— Приведи другого голубця.

Нельсон відкрив баночку крему для взуття. Хлюпнув води на коричневу ваксу, що засохла ще півстоліття тому. Трохи поколотив.

— Ото й Сава малювать став, як з ума вижив, — буркнула Божена, вмощуючись у незручному гамаку.

— Давай не начинай. Коли чоловіку творить хочеться, того не спиниш.

— Думай, як тепер жить, а не ти це саме! — завелась Божена.

— Жить будем по порядку, — рішуче вмочив палець у сколочену фарбу Нельсон.

На стіні — поверх Савиних креслень — він кількома мазками означив станину «кидала», опорну раму і вертикальні стійки з кутовими скобами. Потім на поверхні штукатурки з’явилися метальний важіль, противага і ланцюг для регулювання спускового пристрою. Нельсон додав бантик пращі й задивився на свій проект. Його тішив лагідний тон сепії, але в конструкції машини чогось бракувало.

До кімнати без стуку вбіг Пабло. На обличчі у нього застигла вимучена гримаса, яка нічого спільного з добрим гумором не мала.

— Зашиєш? — Пабло скинув роздовбані брудні черевики й підійшов до пічки погріти змерзлі руки.

— От, натоптав, як ханакус! — несхвально зиркнула на гостя Божена.

Нельсон підняв ветхі шкарбани. На них давно вже не було жодного цілого шва, а тепер ще й підошви відстали, як відвислі з подиву щелепи.

— Де це ти їх так? — спитав Нельсон.

На підлогу з черевика крапнула густа чорна рідина впереміш із піском.

— Колодязі облазив — усі, шо знав. Думав, мо’, найду його… Якоря чіпляю і на тросі — вниз. Шось же тре’ робить. У хаті не можу.