Угорцям не поступалися литовці. А ще — хохли. Кожний, хто служив, до домовини буде пам’ятати впертого сержанта-українця: «Застибніть пуг-г-гоф-фку!»
Були у мене і сержанти-українці. Старший сержант Кохан! Сержант Ярема! Старший сержант Бялковський! Старший сержант Швайко! Останнього солдати прозвали Шваєм: маленький, щупленький, легенький, весь, немов чортик, через краю веселою злістю переповнений. Коли він черговим по роті заступав, то офіцерам в казармах можна було з’являтися. Всі 24 години він роту тримав на межі нервового зриву.
Так ми про що? Ми про те, що у системи полкових і дивізійних шкіл, тобто у системи ретельного відбору і якісної підготовки сержантів, був вроджена вада. Приходили новобранці в полк, командири вибирали найперспективніших і відправляли в полкові і дивізійні школи, там з них робили класних сержантів, через рік вони поверталися в свої роти і батареї, служили ще два роки і йшли на дємбєль.
Але грянув 1956 рік, справа котилася до війни, скорочена дивізія десь в Казані, Каунасі або Рівному приймає до свого складу резервістів з місцевих військкоматів. А резервісти майже всі поголовно — сержанти запасу. А солдатиків мало-мало. У той же самий час в якомусь Ташкенті всі резервісти мало не поголовно рядові, і ташкентська дивізія потребує багато сержантів.
У 1956 році товариші Хрущов і Жуков мало Західну Європу не прибрали до рук. Капосну Західну Європу можна було б задушити нафтової петлею. Суецький канал єгипетські друзі Радянського Союзу спробували перекрити.
Супертанкерів тоді не було. Хороший танкер того часу брав 7-8 тисяч тонн нафти, рідше 1012 тисяч. Ганяти такі танкери навколо Африки було затратно, ціна нафти для споживачів зростала неймовірно.
Виникла міжнародна криза. Великобританія, Франція і Ізраїль прийняли рішення канал повернути законним власникам. Коли б в той момент вдалося перевести Радянську Армію з мирного на воєнний стан, то Великобританія, Франція і Ізраїль, можливо, не посміли б вдарити по Єгипту.
Тільки ж Радянську Армію навіть частково відмобілізувати не вдалося тому, що всі десять післявоєнних років командири Радянської Армії відправляли в полкові і дивізійні школи татар, українців і литовців. Узбеків, таджиків, туркменів і вірмен також іноді відправляли, однак не в тих пропорціях, які були потрібні для миттєвого розгортання гігантської армії.
До 1956 року все було красиво розписане в паперах. Наприклад, в разі мобілізації з Солонянського району Дніпропетровської області потрібно було відіслати в Кизилагаш Талди-Курганської області Казахської СРСР п’ять командирів танків Т-44, а в Кизил-Арват Туркменської СРСР — вісім командирів гармат МЛ-20 і одного командира топографічного відділення. У кожному районі — тисячі сержантів запасу безлічі найрізноманітніших спеціальностей. Їх слід розіслати в сотні різних місць. А їхати їм далеко-далеко з безліччю пересадок.
У масштабі одного району таке можна організувати. Теоретично. Тільки в 1956 році в зв’язку з народним повстанням в Угорщині і кризою в районі Суецького каналу, яка могла перерости у велику війну, була піднята по бойовій тривозі вся Радянська армія. В ході часткової таємної мобілізації в Радянську Армію було додатково призвані три мільйони резервістів. Сотні тисяч сержантів запасу з Литви, України, Татарської автономної республіки дрібними групами рушили до Вірменії та Грузії, в Казахстан та Узбекистан, на Алтай та Памір. Їхати їм довго-довго. Солдат призвали з тих місцевостей, де знаходилися дивізії. З солдатами проблем майже не було — вірніше, були, проте іншого роду: солдатів вже призвали, а сержанти ще не доїхали.
Уявімо собі дивізію, яка прийняла до свого складу десять тисяч солдатів-резервістів з Узбекистану чи Таджикистану. Вони своє відслужили і більше служити не хочуть. Всі вони — озброєна, майже однорідна маса, яка говорить на своїй, незрозумілій офіцерам мові. А сержанти ще їдуть.
Що в результаті? Правильно: розкладання, яке не вдалося зупинити навіть після того, як сержанти прибули.
Так це ж не все. Дивізії в Литві, Україні, Татарстані також потрібно було комплектувати. Тут зворотна проблема — нестача рядових. Тому, припустимо, з Джезказгану Відправляємо 250 стрільців і 93 кулеметника в Яворів, 32 заряджаючих і 15 замкових[22] до Миколаєва, 18 хіміків дозиметристів до Каунасу і так далі. Це не єдиний зустрічних потік, це сотні тисяч потічків з різних місць в найрізноманітніші.
Такий був момент взяти Європу за горло або за яке-небудь інше місце! Однак поки сотні тисяч сержантів дісталися до своїх дивізій і полків, кризу в районі Суецького каналу владнали.
Такий був момент — і згаяний.
Не варто забувати й про побічні ефекти такого способу відмобілізування частин і з’єднань. Маса молодих мужиків була зірвана з обжитих місць і відправлена в далекі мандри з безліччю пересадок. Відправлені вони були не щільними масами, а дрібними групами. Коли б резервісти, які були командирами розрахунків 120-мм мінометів, жили в одному селі, а командири 122-мм гаубиць — в сусідньому, то можна було б якось зібрати їх щільними групами. А так — розсипом, і ніяк інакше. По радіо гриміли страшні заяви радянського уряду. Справа котилася до війни. Може статися, навіть ядерної. Випивали друзі, розлучалися: хто знає, чи не на завжди? Під час пересадок всім потрібно було компостувати квитки. Військові каси забиті. Шум, гам, штовханина, бійки. Татари зчепилися з киргизами. Грузини з азербайджанцями. Патруль, комендатура, трибунал.
Часткова мобілізація була зірвана. Та й таємниці ніякої не вийшло. Всі вокзали були забиті мужиками напідпитку в порваному одязі. Кому з ворожих розвідок треба, той розумів сенс того, що відбувається.
Які ж висновки необхідно було зробити на майбутнє? Задумалися вожді. Міністр оборони Маршал Радянського Союзу Жуков запропонував скасувати індивідуальний відбір і замість цього готувати сержантів в плановому порядку. Раз дивізії скороченого складу знаходяться в Узбекистані і Таджикистані, в Вірменії та Казахстані, в Киргизії і Азербайджані, значить, в разі розгортання їх слід комплектувати місцевими резервістами, серед них і сержантами. Потрібно було за мирного часу визначати потреби кожної дивізії в сержантах найрізноманітніших спеціальностей і їх завчасно готувати.
Незабаром Жукова з вершин влади прогнали, та ця його ідея восторжествувала. А як же інакше?
6
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оповіді визволителя» автора Різун В.Б. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Оповіді визволителя“ на сторінці 80. Приємного читання.