Розділ «Оповіді визволителя»

Перед Другою світовою війною в Радянському Союзі не було загального військового обов’язку, в армію брали не всіх. Одночасний призив мільйонів резервістів під прапори жодного разу не проводився, тому і не було помічено невідповідності між призивом величезних людських мас і системою якісної підготовки молодших командирів.

У так званий «передвоєнний період» (1 вересня 1939 року — 21 червня 1941 року) молодших командирів готували сотнями тисяч в полкових і дивізійних школах. При цьому знову ніякої невідповідності між масовою армією і системою підготовки сержантів помічено не було, бо незабаром грянула війна, яка все списала, все невідповідності стерла. В ході війни сержантів готували в запасних полках або просто присвоювали сержантські звання бійцям, які відзначилися на фронті. І знову ніяких протиріч не виникло.

Після війни полкові і дивізійні школи, а також армійські і окружні курси досягли найвищого розквіту. Все було прекрасно. Однак товариші Хрущов і Жуков вирішили викрити Сталіна. Для того був зібраний XX з’їзд комуністичної партії. Сталін був оголошений лиходієм. І тут же вся система соціалізму в братських країнах посипалася.

У Польщі вдалося швидко загасити полум’я повстання, а в Угорщині спалахнуло. Будапешт придушували війська радянського Особливого корпусу, який перебував в Угорщині, а всю іншу країну — дві армії, які були введені з Прикарпатського військового округу. Проте цим не обійшлося. По бойовій тривозі були підняті війська сусідніх військових округів.

Тут ще й Суецька криза. Хрущов і Жуков вирішили перекрити Суецький канал руками єгипетських товаришів і тим самим перерізати шлях постачання Західної Європи близькосхідною нафтою. На це Великобританія, Франція і Ізраїль відповіли потужним ударом по Єгипту, розігнавши єгипетських вояків по сипучих пісках.

Довелося по бойовій тривозі піднімати всю Радянську Армію з частковим призивом приписного складу. І у всій красі раптом відкрилося: система якісної підготовки сержантів в полкових і дивізійних школах не відповідає фундаментальним основам нашого військового будівництва. Полкові і дивізійні школи готували хороших сержантів, але Радянській Армії такі не потрібні!

Потрібні погані!

Ах, та чому ж?

Пояснюю.

5

На території братніх країн перебували повністю розгорнуті дивізії Радянської Армії, а на території Радянського Союзу були дивізії трьох типів:

1. Розгорнуті. Їх було небагато, призначалися вони для парадів і показухи.

2. Скороченого складу. Цих було багато.

3. Кадровані (в народі — кастровані). Цих також було багато: були командири і бойова техніка на консервації, але не було солдатів. Така дивізія — ніби пасіка без бджіл.

Скорочені і кадровані дивізії існували на випадок війни: вдарить грім — призвемо резервістів. І ось в жовтні 1956 року проспівали смажені півні, була оголошена бойова тривога всій Радянській Армії з частковим призивом приписних. І раптом відкрилася повна нестиковка двох систем — якісна підготовка сержантів не дозволяла в разі потреби швидко розгорнути масову багатомільйонну армію.

Не дорікайте мені в упередженому ставленні. Проте давайте, всупереч політичній коректності, визнаємо, що люди різних національностей не однакові. Національні особливості існують, і доведеться визнати, що є деякі види діяльності, до яких більшість представників одного певного народу в силу особливостей свого історичного розвитку, традицій, території проживання і багатьох інших факторів схильні більше, ніж більшість представників іншого. Наприклад, корінні африканці — відмінні бігуни на короткі дистанції.

Так ось, перефразовуючи відому приказку, можна сказати, що сержант-татарин гірший за татарина. І чим він гірший за для солдата, тим кращий для офіцера. Коли у вас є вибір, то за інших рівних на посаду сержанта, не роздумуючи, ставте татарина.

Ах, які у мене в роті були сержанти! Старший сержант Абдулін! Старшина Усков! Сержант Гаріфулін!

Слава Татарстану! З такими хлопцями — хоч до Парижу!

Був у мене угорець із Закарпаття, старший сержант Ласлафі. Цього тільки на ланцюгу тримати: того й гляди кого-небудь зубами порве.