Комунізм — це вища стадія соціалізму. Комунізм — сяюча вершина, до якої необхідно прагнути, нещадно винищуючи всіх невдоволених і тих, хто сумнівається. У цього правила немає винятків: всюди, де влада переходила до рук комуністів (тобто бюрократів) виникав, стрімко розвивався і міцнів культ особи великого вождя. Головний бюрократ країни отримував під контроль все, чим раніше володіли десятки і сотні мільйонів людей. У його руках була зосереджена неосяжна влада, про яку не могли мріяти князі і графи, царі і королі, фараони та імператори.
Дорвавшись до неосяжної влади, головний бюрократ ніде і ніколи не побажав з нею розлучатися. Він або помирав на бойовому посту в стані повного маразму, або його звідти гнали — добре, коли на пенсію, гірше — коли прямо на той світ.
Поки головний бюрократ знаходиться при владі, ті, хто рангом менший, оспівують його мудрість. Вони будуть навперебій вигукувати здравиці і придумувати все нові відзнаки і титули. Товариш Брежнєв, наприклад, сидів на троні 18 років і став вісімнадцятикратним героєм, в тому числі Героєм Радянського Союзу — чотири рази, Героєм Чехословаччини — тричі, Героєм Німецької Демократичної Республіки — тричі, Героєм Народної Республіки Болгарія — тричі, і так далі.
У 1956 році в Угорщині народ силою зброї повалив владу комуністів. Це був небезпечний приклад для народів Радянського Союзу. Коли б і вони за зброю не взялися. Тому нашим комуністичним бюрократам революцію в Угорщині необхідно було душити терміново і нещадно, поки зараза не перекинулася до Радянського Союзу.
У 1968 році в Чехословаччині народ владу комуністів не скинув, тільки потіснив. А вже коли почав тіснити, то й до логічного кінця справу міг би довести. Це також був приклад для нашого народу, і приклад дуже небезпечний. І тут необхідно було негайно втрутитися, поки до нас ця чума не перекинулася.
А в Румунії ніякої такої зарази не було. Все у товариша Чаушеску було влаштовано за нашим образом і подобою. Все у Генія Карпат було так, як і у нас: в країні одна політична партія, озброєна єдино вірним вченням. Тому інші партії не потрібні — у них же не було єдино вірного світогляду! Мудра комуністична партія вела народи Румунії в світле завтра. Великий керманич товариш Чаушеску беззмінно стояв на вахті. Народ його любив до повного очманіння, на виборах це «Джерело світла» набирало по 99,93% голосів. Державна безпека пильнувала, кордон був на замку, вражі радіоголоси справно глушилися, незадоволених саджали, тому всі були задоволені. Чого ж ще треба?
Свобода приваблива і заразлива. А влада Генія Карпат в Румунії для народів Радянського Союзу не була ні привабливою, ні заразливою. Ніхто у нас не мріяв життя влаштувати так, як воно влаштоване у Повноводного Дунаю розуму. Тому їхній Герой з Героїв нашим Героям з Героїв не був загрозою. Тому його не було потреби скидати. А те, що він свій народ в світле завтра повів якимось іншим обхідним шляхом, наших вождів не дуже хвилювало.
Коли б по всьому світу правили такі «герої» і «генії», то й проблем би у наших вождів не виникало. Нехай би йшли своїми шляхами, лише б наш народ не мутили вільнодумством.
То ж ставлення наших вождів до Творця епохи небаченого поновлення було дружньо-поблажливим: нехай живе. Він же не заважає.
Навіщо були придумані навчальні дивізії
1
Кожному відділенню, стрілецькому, розвідувальному, десантному, ремонтному, санітарному, саперному, кулеметному, мінометному, гранатометному, вогнеметному і всім іншим, кожному танку і кожній артилерійській гарматі необхідний командир. Багатомільйонної армії потрібні сотні тисяч (а на війні — мільйони) молодших командирів.
Ще в 1918 році для підготовки командирів найнижчої ланки в складі дивізій Червоної Армії були створені дивізіонні школи; крім цього, в 1924 році в стрілецьких, кавалерійських і артилерійських полках були створені полкові школи.
Система підготовки молодших командирів в СРСР постійно поліпшувалася і після Другої світової війни досягла піку досконалості.
Стрілецький полк 1950-х років — це три стрілецьких батальйони і полкова школа, крім того в полку — чотири роти (зв’язку, розвідувальна, саперна, автотранспортна) і чотири батареї (самохідно-артилерійська, протитанкова, мінометна, зенітна), які до складу батальйонів не входили, а прямо підпорядковувалися командиру полку або його заступникам. Полкова школа стрілецького полку за своєю чисельністю приблизно відповідала стрілецькій роті. Вона готувала сержантів тільки за основним профілем полку, тобто командирів стрілецьких і кулеметних відділень.
Всього в полку 30 стрілецьких взводів (27 в трьох батальйонах, 3 в полковій школі) і 10 кулеметних взводів (9 в трьох батальйонах, 1 в полковій школі). Командир полку орлиним поглядом стежив за командирами стрілецьких і кулеметних взводів і тих, кого намітив до висунення на роту, відправляв для початку командувати взводами в полковій школі. Таким чином, полкова школа отримувала найкращих, найдосвідченіших і перспективних командирів взводів, тих, хто був гідний підвищення.
Найлютішого з усіх старшин рот і батарей командир полку ставив старшиною полкової школи. Найкращого з усіх ротних командирів, того, кого намітив до підвищення на батальйон, він ставив для початку командиром полкової школи.
Система підготовки сержантів була простою, зрозумілою, ефективною. Солдат служив три роки. Прибувало нове поповнення, його розподіляли по ротах і батареях. У кожній роті і батареї створювалася тимчасова команда новобранців. Під керівництвом ротного командира, старшини і кількох сержантів новобранці проходили курс молодого бійця, їм пояснювали, хто вони такі і куди потрапили, які у них будуть обов’язки (права їм не потрібні), хто ними буде командувати і які права є у командирів. Новобранців навчали мотати онучі і чистити туалети, вони вивчали свою зброю, перший раз стріляли на полігоні, після цього їх приводили до присяги і розподіляли по взводам. Але не всіх.
Під час проходження курсу молодого бійця ротний командир виявляв найсильніших, найбільш авторитетних, здібних, розвинених розумово і фізично, задиристих і нахрапистих. Це майбутні сержанти. Ротний не розподіляв їх по взводах, а відправляв до полкової школи.
Інтерес командира роти — вибрати найкращих, бо через рік підготовки саме вони повернуться до нього продовжувати службу. Вибір кращих для полкової школи — це інтерес не тільки командирів рот, а й всіх офіцерів від взводу до полку включно.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оповіді визволителя» автора Різун В.Б. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Оповіді визволителя“ на сторінці 76. Приємного читання.