Розділ «Оповіді визволителя»

Заповзятливі американці свого не проминуть. Витрачені кошти потрібно повернути. Тільки ж кому ще може знадобитися ручка, яка пише в космосі? Тільки росіянам. Крім них і американців в ті часи ніхто більше в космос не літав. Розповідають, що тоді американці звернулися до росіян з пропозицією купити цю унікальну технологію.

— А нам ручки в космосі не потрібні, — відповіли росіяни, — ми в космосі олівцями пишемо.

З тих часів ручки, якими можна писати в умовах невагомості, продаються в американському Національному музеї авіації і космонавтики. Як сувеніри. Будете в Вашингтоні — купіть на пам’ять. Річ унікальна.

Улюблена зброя радянських командирів

1

У другій половині XIX століття технічний прогрес йшов з небаченою раніше швидкістю. Люди вигадували всякі розумні штуки, серед них і задля винищення один одного.

Міни люди застосовували давно. Однак міна — зброя оборонна. Зарили в землю, ворог пройшов, наступив, підірвався. Або встановив під водою, пройшов ворожий корабель, напоровся, потонув.

Та на жаль, море велике. Корабель мимо пройде, не помітить. Чекай, поки напореться. Щоб не доводилося чекати, вирішено було зробити міни зброєю наступальною. До невеликого кораблика кріпили на носі довгу жердину, на кінець жердини припасовували міну, вночі підходили до ворожого корабля, упиралися тією жердиною з міною у ворожий борт і міну підривали. Потім втямили ту жердину перед атакою розміщувати під водою. І ворогам вибух підводний куди гірший, ніж надводний, і атакуючим більше шансів на порятунок.

Так і пішло. Топили ворожі кораблі, нерідко гинули разом з ними. Тоді комусь в голову ідея прийшла зробити міну плаваючою і приладнати до неї моторчик, припустимо, на стиснутому повітрі.

І нехай пливе до ворожого корабля. Так з’явилися торпеди.

Тут і XX століття настало. Російсько-японська війна. Порт-Артур, російське місто, фортеця і військово-морська база на китайській землі блоковані японцями. Місцевість сильно порізана. Японські траншеї поруч, за сорок кроків. Артилерією по ним гатити неможливо — своїх поб’єш. Та й снаряди над головами летять, тих, хто в траншеях, не зачіпаючи. Глухий кут: висунешся з траншеї — вб’ють. Тому намагалися не висовуватися.

Що ж робити?

А на складах Порт-Артура — безліч шестових мін, вже нікому не потрібних, бо флот на торпеди перейшов. Щоб добру не пропадати, командир батареї капітан Гобято Леонід Миколайович вирішив використовувати шестові міни для обстрілу ворожих позицій. 47-мм морську гармату (їх на складах зберігалося багато) він поставив на коліщатка, ствол під великим кутом задер вгору. Через дуло вставив викидний заряд, потім вставляв коротку тичину, на кінці якого була надкаліберна міна — тобто міна, діаметр якої більший за діаметр ствола.

І стріляв.

Звідси і пішла дивна назву — міномет: штука ця спочатку плювалася морськими шестовими мінами.

Запам’ятаємо головне: Росія — батьківщина мінометів.

2

Перша світова війна дала потужний імпульс розвитку мінометів у всіх воюючих країнах. Незабаром після Першої світової війни з’явилася конструкція міномета, яка до цього часу залишається класичною. Як в 1930-х роках, так і сьогодні більшість мінометів представляють собою звичайну трубу, один кінець якої глухий, а другий — відкритий. Глухий кінець впирається в опорну плиту, а відкритий під великим кутом спрямований вгору, його підтримують дві тонкі ніжки. Грубо кажучи, це все. Коли хтось почне чіплятися, то погодимося: гаразд, ще у міномета є приціл, казенник із спусковим механізмом, найпростіший підйомний і поворотний механізми, а після Другої світової війни на деяких мінометах стали ставити запобіжники від подвійного заряджання.

Міномет — улюблена зброя радянських командирів.

Коли ми зіставимо вогневу міць міномета і його вартість, простоту виробництва і обслуговування, надійність, довговічність, то змушені будемо визнати: це найефективніша зброя. Звичайно, існує, ще більш проста зброя. Я маю на увазі лом і кувалду. Однак, як не старайтеся, у вас не вийде жбурнути кувалду навіть на пару кілометрів. А коли й вийде, то навряд чи ви жбурнете десяток кувалд за одну хвилину.