Розділ «Оповіді визволителя»

Мало того, американська стратегічна авіація могла діяти з території Великобританії, Франції, Західної Німеччини, Італії, Норвегії, Японії та багатьох інших країн. А радянські бомбардувальники не могли досягти Америки ні за яких умов.

На морях співвідношення сил було приблизно таким же. Крім того, Америка могла годувати себе і півсвіту, а в Радянському Союзі була постійна гостра нестача продовольства, яка в 1946 році стала причиною масового голоду.

У цих умовах Захід ініціативу не виявив, ситуацією не скористався. От би товаришу Сталіну такий розклад! Він би вже показав всьому світу, що таке стратегічна ініціатива!

І сьогодні всі ваші, панове, грандіозні навчання проходять за простим сценарієм: Радянський Союз починає, а ви реагуєте. І ось ви тут один одного переконуєте, що розумієте роль ініціативи у війні!

Добре, погоджувалися експерти. На стратегічному рівні ініціатива за радянським командуванням. А як щодо ініціативи на рівні тактичному?

Була у мене відповідь і на це питання: ніяк! Уявіть себе на місці великого завойовника давнини. Стратегічна ініціатива в ваших руках. Починається битва. Ви віддаєте наказ: центру — війська вперед, правому і лівому крилу — сильно відставати! У вас задум такий: втягнути військо противника у бій і тільки після цього захлеснути його з двох доків своїми флангами. А хтось із ваших підлеглих заперечує: а я буду діяти не так! Я командую правим флангом і стрімко рушу вперед з самого початку бою!

Що накажете робити з вискочкою? Правильно: голову йому рубати, щоб іншим не кортіло. Бо коли вам належить стратегічна ініціатива, будь-які самовільні дії підлеглих ламають ваш задум.

2

Як відомо, в Радянському Союзі було три сили, які визначали зовнішню і внутрішню політику: партія, армія, КДБ.

До кінця 1970-х років Радянська Армія була остаточно поставлена під контроль комуністичної партії і КДБ. Вперше за багато десятиліть міністром оборони стала людина, яка в армії не служила, — член Політбюро ЦК КПРС товариш Устинов, якому начепили маршальські погони.

З цього моменту партія і КДБ отримали можливість визначати політику країни, ігноруючи позицію керівництва Збройних сил СРСР, бо міністр Устинов висловлював не точку зору армії і її інтереси, а точку зору Комуністичної партії Радянського Союзу.

Глава КДБ товариш Андропов, який жодного дня в армії не служив, проте в генеральську форму одягнений, вирішив зміцнювати безпеку південних рубежів Радянського Союзу шляхом надання міжнародної фінансової допомоги дружньому народові Афганістану. Його підтримали члени Політбюро Громико і Устинов, які, як і Андропов, війну бачили лише в кіно.

Генеральний секретар ЦК КПРС товариш Брежнєв Леонід Ілліч на фронті побував, хоча і на посаді політичного комісара досить високого рангу, щоб не годувати вошей в окопах. Він був проти.

Категорично проти був начальник Генерального штабу Маршал Радянського Союзу Огарков. Але хто стане його слухати, коли він всього лише заступник міністра оборони, а сам міністр Устинов ідею інтернаціональної допомоги гаряче підтримував.

Браві «стратеги» з КДБ і Міністерства закордонних справ війни в Афгані не припускали і не передбачали. Участь радянських військ в бойових діях не передбачалося. Був відданий наказ на введення військ, при цьому Андроповим, Громико і Устиновим не був визначений порядок застосування зброї навіть для самооборони.

25 грудня 1979 року 781-й окремий розвідувальний батальйон 108-ї мотострілецької дивізії 40-ї армії перетнув кордон Афганістану. Так почалася найдовша війна в історії Радянського Союзу, яка стала для нього фатальною і останньої.

Ця війна налаштувала проти Радянського Союзу весь світ. Щоб зупинити війну, американці вирішили обвалити світовий ринок енергоресурсів. У них були важелі, які дозволяли знизити ціни на нафту на світовому ринку. Що трапилося далі — відомо.

Війна в Афгані була колоніальною. Радянська Армія була створена зовсім для іншого війни. Війна в Афгані зажадала повного перегляду тактики військ. Командири всіх рангів отримали право викликати вогонь артилерії і мінометів, командири не тільки полків, а й батальйонів отримали можливість і право викликати бойові вертольоти і літаки-штурмовики. Одним словом, афганська війна зруйнувала самі засадничі підвалини радянської тактики.

Після Афгану радянська, а потім і російська армія брали участь у безлічі локальних збройних конфліктів, все далі відходячи від тих прийомів і способів дій, якими була сильна Радянська Армія.

Не судіть про тактику і стратегію по Афгану. Радянська Армія була створена не для таких війн.