Розділ без назви (7)

— Так.

— Це, відповідно, вказує на те, що вбивала жінка.

— Вбивала або ж просто була там присутня. Важко уявити, як жінка вбиває молодого сильного чоловіка. Так само, як і те, що вона могла перенести тіло вбитої подалі від місця злочину. Хоч у будь-якому випадку нам потрібно пам’ятати про її існування.

— Не варто забувати й про розірване фото. Навіщо вбивці потрібно було це робити? Отже, це можуть бути ревнощі. З ревнощів убивають Тьому та його дівчину. Як я зрозуміла, убита жінка нечасто бувала в Тьоми, інакше б її добре знали сусіди. Таким чином, вона може бути його коханкою.

— Думка цікава, а проте ніхто із сусідів не бачив, щоб до Артема навідувалися гості. Лишень його брат та ще якісь знайомі, та всі не надто часто, — зауважив Федюкевич. — Схоже на те, що він не хотів світитися. Цілком імовірно, через якусь свою незаконну діяльність. Хоча, звісно, не можна відкидати ревнощі як один із мотивів. Це теж треба враховувати. Особливо, коли потенційним убивцею є жінка. — Дільничний поліціянт посміхнувся.

Ліза кинула на нього не надто схвальний погляд.

— Ви так кажете, ніби чоловіки ніколи не вбивають із ревнощів. — Однак, як я й передбачав, вона не стала розвивати дискусію. Натомість звернулася до Малашка: — Волосся не належить убитій, наскільки я зрозуміла?

— Ні, не належить, — знову погодився з Лізою Малашко, відтак додав: — Окрім того, ми з Яриком знайшли у вбитого статті з журналів, з яких явно вирізали літери. Наші експерти перевірили, які літери були використані, та сформували приблизне повідомлення, яке мав би скласти Тьома. Воно звучить так: «Покладеш гроші у сміттєвий бак ресторану “Тарас”». Далі мало би бути ще щось, проте ми більше нічого не знайшли.

— Це означає… — почав був Федюкевич.

— Це означає, що він когось шантажував. І це цілком могло слугувати мотивом до вбивства.

— І тут усе зійшлося, — зазначив Федюкевич. — Він міг шантажувати Климовича тим, що розповість про його таємниче захоплення спогляданням жінок через бінокль.

— Воно-то так, проте вбита скаржилася на Климовича в день своєї смерті. Навряд Тьома так швидко міг організувати шантаж, а той, відповідно, їх убивство.

— Цілком імовірно, що Климович спостерігав не тільки за жінками нашого будинку, — додав я свою думку.

— Отже, з цим Климовичем фактично все зійшлося, окрім одного моменту: волосся жінки.

— Ви казали, що у вбитого є брат, наркоман. Він міг скоїти вбивство Тьоми та його дівчини? — поцікавилася Ліза.

— Теоретично міг, — почав Малашко. — Ми вже його спіймали. Алібі в нього, звичайно, відсутнє. Більше того, у квартирі є повно його відбитків. Проте це не можна назвати незвичним, адже він не міг не бути вдома в брата. Ми намагалися його допитати, та він абсолютно ніякий. — Слідчий нервово постукував пальцями по бильцю крісла.

— І не варто забувати, що ми шукаємо жінку, власницю волосся, — відзначив Ярик.

— Воно то так, — зауважив я, — але й чоловіка ми шукаємо теж. Дівчину Тьоми міг убити лише чоловік, адже жінка не могла перенести тіло, як то було зроблено. Та й мене зі сходів штовхала явно не жінка… — Трохи подумавши, я додав: — Хотілося б також сказати, що, судячи з кроків, які я тоді чув, то була людина невеликої статури. Надто вже швидко та тихо він біг до мене.

— Отже, на вашу думку, напад здійснив чоловік невеликої статури, проте дуже міцний.

— Судячи з усього, так, — відповів я на запитання Федюкевича.