TextBook — Панщина до п’яти днів на тиждень!
— В барщині то й неділеньки святої нема.
— Хлопи, бидло прозивають…
— Ось, людкове, християнська братіє, що нам роблять пани, ось як знущаються…
Крізь юрбу сироматні[23], голоколінків Томаківського острова, до воза, де стояв дебелий парнюга, званий бурсаком, із носом, мов слива, й чорним тонким вусом, протиснувся голомозий. Без шапки, босоніж, в одній серм’язі зверх голого тіла, порепаний від вітру, зчорнілий від побігу. Скинув свиту, скочивши на колеса, показав спину — аж чорну, таку посмагану.
— За жолудне, що не дав, жолуді збирав, щоб помолоти на жорнах, діточкам попоїсти, ось що, панове отамання, від його мості пана Пронського, щоб він і діти, і внучата, й правнучата його поздихали від безвітря, безводдя, щоб чума їх пожерла!..
— Пронський, знаємо, знаємо… В того й рогате беруть, і ставщину[24], й спасне[25], й сухомельщину[26], й поємщину[27]…
— Й дудок[28] беруть, сацюги…
— Слово, — крикнув бурсак і знов скочив на воза, — что єсть мучительство фараона противу поляков тиранству?..
— Свого вдома не маєш, хіба опріч жони…
— Бре’! І жону твою затягне собі в альков, коли йому забагнеться.
— Чума, браткове…
— Щоб їх пранці поїли, краще аркан, ніж пан!..
Від воза, як зайняв, таборились збігці й козаки. Під скелею, що розбивала хвилі, під велетенськими лопухами, а їх тіні ставали великі, як від дерев, лежали люди покотом на кожухах, біля возів парскали коні, степові, кошлаті, тарпанні, басували де-не-де бахмати[29], а на возі димили друзі люльками. Об стару грушу сперли сотки кіссів, тут же коваль перегартовував коси й ржаві шаблі. Ставало завізно й глітно. За ці ночі набились із того боку сотні нових збігців.
…А козацька хата соломою не покрита,
присьбою не обсипана
і дровець ні поліна… —
скиглили лірники біля кітлів[30]. Підсліпуваті, підіймали голови, як гусаки, тягнулись до світла. Другого заїдала нужа, й сорочки в лірників подубіли, просмолені вщерть.
…А жінка моя горя зазнала,
Всю зиму боса ходить,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «День гніву» автора Косач Ю.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Юрій Косач ДЕНЬ ГНІВУ Роман про 1648 рік Публікується в авторській редакції“ на сторінці 7. Приємного читання.