Розділ «Мелодія для квінтету Авантюрні оповідання»

— Vive la vine! — відповіла їй Беата.

Прославивши таким чином вино і країну, де його було розлито, подруги взялися його відкорковувати. Впоравшись, нарешті, і не перестаючи жартувати, вони наповнили собі два бокали.

— А тепер зізнавайся, — промовила княгиня після першого ковтка, — ти й далі одинока Сапфо?

— Моя дорога Беато, — відповіла Ольга, відставивши вино убік, — якщо ти запитуєш, чи планую я найближчим часом вийти заміж, то сама чудово знаєш відповідь. Бо одного разу я відповіла тобі, що не створена для сім’ї. І чим далі, то більше переконуюсь, що це так.

— Але ж, Олю... — розпочала княгиня, проте кузина застережливо підняла палець.

— Ані слова про сімейні цінності та покликання жінки, — промовила вона, — шлюб — це те, що позбавляє основних насолод. Хто вигадав обмінювати власну свободу на самовдоволене щастя чоловіка, який невдовзі буде поводитись так, мовби ти його власність, а не життєвий компаньйон? І все це тому, що страшно залишитись на старість самій?.. Моя люба Беато, життя дане для задоволення, а не для служіння канонам. Воно занадто коротке і, Бог з ним, нехай буде ще коротшим, але справжнім!..

Запала мовчанка. Ольга на останніх словах дивилася кудись у вікно, а коли знову глянула на кузину, помітила на її обличчі дві сльозинки. В ту ж мить вона пожалкувала, що так рішуче відстоювала свої погляди, і, кинувшись до подруги, міцно її обійняла.

— Пробач, моя пташко, — зашепотіла вона, притискаючи до грудей її гаряче чоло, — я знаю, які важливі для тебе шлюб, діти, дім... Але я інакша. І часом здається, що ми давно забули б одна про одну, якби я була така, як ти.

Вона поклала руки на її скроні і заглянула в очі княгині.

— Хіба не так, Беатко?

Замість відповіді та спробувала усміхнутись.

— Це я винна, — сказала далі княгиня, зводячись з софи і прямуючи до дзеркала, аби привести себе до ладу, — не треба було починати цієї розмови. Кожному дано сокровенне право на власний розсуд розпоряджатися своїм життям... І прикро, коли одного разу позбавляєшся цього права, — додала вона пошепки.

Бокали невдовзі спорожніли, і подруги знову їх наповнили. Гірка розмова швидко забулась, поступившись місцем веселим спогадам. І тільки наостанок розмова знову зайшла про чоловіків.

— Як тобі наші кавалери? — запитала княгиня.

Подруги, ставши в пару, повільно вальсували по кімнаті під уявну музику.

— О, вони чудові, — відповіла Ольга, — заручений хлопчик і самотній дивак!.. Бідне моє серце розривається надвоє.

— А ти приглянься до того дивака, — сказала Беата, несподівано зробивши надто стрімкий крок, через що ледве втрималась на ногах разом зі своєю партнеркою, — тим більше що він охоче приглядається до тебе.

— Я помітила, — відповіла їй Ольга, несподівано для себе зашарівшись, — тільки він переконаний, що це його таємниця.

Княгиня врешті-решт не втрималась на ногах і впала на софу, потягнувши подругу за собою.

— У мене також з’явилася одна таємниця, — прошепотіла Беата на вухо кузині, — хоча всіх таємниць ми світові не відкриємо ніколи. Правда ж, моя люба Сапфо?..