— Я вже сказав раніше панові ад’юнкту, що ні.
Вістович зазирнув у список постояльців, який досі тільки раз пробіг очима. Безумовно, убивця той, з ким Алоїза Вольфович мала тут зустріч. Імовірно, її коханець...
— Прошу пана, я можу йти? — обережно запитав портьє і, отримавши ствердну відповідь, хутко відкланявся.
Комісар зручно вмостився за столиком готельної ресторації і запалив цигарку.
Якщо ніхто не приходив до неї з вулиці, значить убивця мусив поселитись тут у той самий день. А виїхати...
Вістович раптом гарячково став вивчати список і знайшов тільки одного постояльця, котрий винайняв номер учора ввечері, а виселився сьогодні о шостій ранку, одразу після вбивства! Поруч з іменем Франц Тепфер було дописано і «Замовити квиток до Відня на неділю 12 вересня...» Цілком імовірно, що цей Тепфер і є вбивця, який тікає просто з-під носа львівської поліції.
Комісар скочив з місця і кинувся до рецепції. Там усе ще була та сама брюнетка, але цього разу Вістовича цікавило тільки її обличчя.
— Слухаю пана, — сказала вона.
— Хто замовляв квиток до Відня ось цьому добродію?
Комісар тицьнув пальцем у список.
— Пану Францу Тепферу замовила я...
— Як ви це зробили?
— Задзвонила на двірець і попросила залишити місце першого класу на це ім’я, — пояснила дівчина.
— А у відповідь вам назвали вагон і номер купе? — гарячково запитав комісар.
— Так.
— Чудово, а тепер скажіть його мені. — Вістович дістав з кишені записник і недогризок олівця.
Дівчина зазирнула в списки і швидко продиктувала:
— Четвертий вагон, прошу пана, і купе номер два.
— Розумниця, — промовив з вдячністю комісар і потягнувся до телефонного апарата.
За кілька хвилин він попросив з’єднати його з двірцевою поліцією.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Таємниця Єви» автора Коломійчук Б.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ласки фурій Детективні оповідання“ на сторінці 5. Приємного читання.