Увічливий жандарм спочатку глибоко вдихнув, а потім попросив дозволу зазирнути в торебку.
— У чому річ?! — обурилася Ізабеля за звичкою нападати у відповідь.
— Нічого такого, — заспокоїв жандарм. — Просто викрали скриньку з дорогою есенцією для Коті. А від вас так приємно пахне...
— Я схожа на злочинницю?
— Ні, ви схожі на фаворитку короля Людовіка, — весело сказав жандарм і знову втягнув носом повітря.
— Par exemple![2] — люто вигукнула Ізабеля і сама собі здивувалася, як швидко їй на думку спав французький вислів. Chercher noise?[3]
Певно, жандармові подобалися жінки, до яких нелегко підступитися, тому він ґречно вклонився.
— Якби не служба, я б пригостив вас...
— Якби не служба, я б пригостила вас смачним... ляпасом! — шаленіла наша мандрівниця, забуваючи, що не варто звертати на себе увагу хоча б з причини наявности фальшивого паспорта з далеких земель.
— Мадам, я не хотів вас образити, — смиренно промовив жандарм, хитнувши головою.
Та Ізабеля вже зашелестіла своїми шовками, як чорними вітрилами, плавно прямуючи до першого-ліпшого фіякра.
Вона нічого не знала про свою молодшу сестру Еву, як і про самого перелюбця Турбійона. Значить, доведеться навідатися в денник, щоб дати оповістку. В який? Та звісно — в «Парі Матен»!
За бюрком, як і колись, сидів сплюгавілий Брікассер. Він і раніш не справляв вражіння красеня, а зараз навскіс прикрита лисина, навислий над губами ніс і подовгасті ослячі вуха давали шанс бути поміченим якимось живописцем, що мордувався над втіленням «власника» пекла.
Ізабеля підняла з чола жалобну вуаль.
— Месьє Брікассер...
Редактор кинув такий байдужий погляд, ніби лиш учора звечора попрощався з нею.
— Доброго дня, мадам Ізабель. Якщо ви до месьє Андре, то він ще не повернувся з Рив'єри. Це єдине, чим можу вам допомогти.
«То ти так висловлюєш до мене шану, підлий викидень? Ну, начувайся!» — тамувала злість Ізабеля, смиренно усміхнувшись на такі недбалі слова.
Вона вийшла з денника, щоб за філіжанкою кави поміркувати над доволі складним питанням: кинутися до Турбійона зі сльозами і благаннями чи явитися крижаною незворушною «удовою» зі спадком?
На вулиці галасливий хлопчак простяг їй газету:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Хроніка пригод Ґеня Муркоцького [Книга 2]» автора Думанська О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина 3“ на сторінці 9. Приємного читання.