Розділ «Частина 3»

«Ти мені станеш в пригоді! — думала колишня коханка Андре Турбійона. — Мені значно простіш підійти до кіномаґната з привабливим чоловіком, ніж у жалобі за американським нишпоркою. Хіба він посміє відмовити?»

— Мене назвали...

Несподівано із самого денця пам'яті спливло справжнє ім'я — Анеля.

— ... Ізабельою.

«І я не скажу тобі правди, що під личиною Франсуа Шиньйона сховався поштовий урядник Кароль Кестлєр з Королівської Гути, який зник з валізою грошей! — казав сам собі вчорашній «жандарм», обціловуючи кожен пальчик Анелі-Ізабелі. — Я вкурив зразу, якої ти крови!»

7.

 скар Гробовецький мав звичку не панікувати перед неприємностями, як перед злим псом. Бувальці знають, що тікати від псів — марна річ. Краще завмерти на місці, затамувати подих і вдати із себе стовпа. Та ще його тримав на острові розпочатий експеримент. Пригадуєте, скільки молюсків він закинув на дно моря, щоб у них зародилися перли? Ото ж бо й воно! Треба бути несусвітнім дурнем, щоб покинути напризволяще таке багатство. Коли ж його підняли з дна на берег... Тисячі дрібних перламутрових кульок, добуті з розлущених скойок, сховалися в подовгастих оксамитових мішечках, щоб згодом перетворитися на разки намиста. Довелося їхати в Париж і шукати певного ювеліра на вулиці Сютужур, а після оборудки гадати, куди прилаштувати значну суму готівки. Вихор долі виніс назустріч Андре Турбійона з його божевільною ідеєю переплюнути пихатих американців, і Оскар сповістив Шимона Едельмана з його шпаровитими племінниками, а ті виманили правдами-неправдами у мадярського інженера Мігалі новий апарат для фільмування: кіно можна було показувати через десять хвилин після зйомок. Та Турбійон тримав це в таємниці, бо вирішив спочатку випускати один фільм на тиждень, потім два, три, чотири, щоб тримати глядачів у напрузі. Оскар манджав між Парижем і Ніццою, вряди-годи запливаючи на острів, а його шлюбна жінка чулася на ньому, як в тюрмі.

Беата нудилася і вмолила чоловіка відпустити її на прогулянку хоча б Европою. Коли ж він дозволив, то сіла на корабель аж до Шанхаю, бо так їй набридло острівне життя-буття в оточенні одних і тих же облич. У свої сорок п'ять їй забаглося пригод, схожих на історії з бульварних романів. Оскар, якому вже були не в голові пожадання пестощів, зітхнув полегшено: тепер не буде допікати за новий промисел з Турбійоном та Едельманом. Його лиш непокоїло, що Беата захопила із собою всі коштовності, навіть довжелезний разок з подовгастих перлів, щедро подарованих приблудним індусом ще на початках їхнього побутування серед хвиль. Саме на великих кораблях обертаються зовні пристойні кавалери, що вміють приспати (у прямому розумінні цих слів!) жіночу пильність, аби полегшали гаманці та спорожніли скриньки. Та він відганяв від себе думки про небезпеки над Беатою, пригадуючи мудрі слова тибетського монаха, почуті з десять літ тому: «Піймавши зайця, забувають про пастку».

Тим часом навколо фільмового промислу почали діятися незвичайні речі. Під павільйонами ходили похмурі чоловіки, яких акторки вважали за несміливих прихильників. Потім ті особи навідалися до Андре. Вони поставили при дверях незворушних хлопців, що посміли затримати Гробовецького, аж поки із Турбійонового кабінету не викотилися трійко череванів — брати Джузеппе, Джордано і Джуліо Скарлеоно. Зіпрілий після перемовин Андре, перед тим погодившись на їхні умови, обурювався перед Оскаром.

— Їм забаглося паленого леду! Щоб я зняв фільм про їхній рід, починаючи із сицилійського прадідуся, який гнув спину на чужих виноградниках! У Парижі мене потягнуть до суду за уславлення бандитів!

Оскар поцікавився:

— Гроші дають?

Андре рвучко смикнув шухляду: ліри, доляри, франки...

— Отже, ти погодився!

— Під цівкою револьвера!

Гробовецький мислив уголос:

— Що вони хочуть? Щоб усі поліцейські виглядали дурнями, а бандити гинули героями. Щоб бідаки були чесніші за багатих. Цим ми потрафляємо низьким смакам. Але ми самі винні, що в денниках розповіли про Северина Джованні... Тож треба помізкувати, як скуштувати рибу і не втратити цноти. Скільки маємо часу?

— Сім днів.

— Що можемо зробити за цей час? — продовжував Оскар. — Зняти для них дешевого фільма або... умовити їх придбати наш промисел!

— Нізащо! — вискочив із-за столу Турбійон. — Тут грошей на три фільми! А замовляють один!