Розділ «Частина 2»

— І вона не повернулася? — спитався Юрась.

— А чого їй повертатися на наші заґумінки? Клара тепер — зоря Голівуду.

— І брат не повернувся?

— Він там оператором.

— Як шкода! От хто б міг розповісти про Георга!

— Мені сам старий Бов розповість, — сказав Кароль і взявся за капелюха.

До обідньої пори Юрась без поспіху шурхотів газетами, звідки дізнався, що львівські вломники Лєнар, Притула і Телюк пограбували офіцерське казино, а злодій-еквілібрист Трембусевич тричі за одну ніч відвідав палацик на вулиці Потоцького. Андрій Півцицький писав до родичів в Америку, щоб прислали йому грошей, а ті іґнорували. Тоді він записав листи на грамплатівки — і це подіяло! Правнук Шіллера відправив поштою коштовності в Мюнхен, а там виявилася дохла миша...

«Теодоро Козо» — ось що привабило Юрася на третій шпальті. Шанований професор сповіщав, що віднині він повертає собі родове ім'я, втрачене його прадідом, що в наполеонівські війни пораненим опинився на теренах Польщі.

— Так можна вивести родовід і від Юлія Цезаря, — промовив уголос Маґдебурко, вчитуючись у ще одне сенсаційне повідомлення.

Теодоро Козо стверджував, що за рядками Верґідієвої «Енеїди» розшукував останки дерев'яного коня і таки надибав кілька трісок. На підставі хімічних дослідів ствердив, що кінь був зі смереки, яка росте лиш в Карпатах, отже, греки вже тоді мали комерцію з гуцулами.

Юрась аж заревів з реготу... І тут задзеленчав дзвінок. На порозі стояла кобіта розкішних форм і тримала хустинку біля очей.

— Пане, допоможіть розшукати Георга Каганса!

— А в чому річ, шановна пані?

— Мені важко сказати...

— Але мусите! Інакше як вам допоможу?

— Він обіцяв мене зазнайомити з Осипом Робінсоном. Узяв за це гроші...

«Осип Робінсон — «король діамантів» — і не плюне на Георга!» — майнуло в думках Маґдебурка.

— А навіщо вам Робінсон?

Кобіта зашарілася.

— Пане, я вже кілька років знайомлюся за оповістками в газеті, а мене так ніхто і не пошлюбив. І з Георгом запізналася через газету. Ось погляньте...