Розділ тринадцятий Прокинутися з кінозіркою

— Якщо кортіло поговорити, мала повне право штовхнути мене в бік. У нас попереду багато таких ситуацій. Вони є в усіх, то життя.

Поки смерть не розлучить, бовкнула Бася.

— Саме так, — Клим говорив дуже серйозно. — Ми ще поклянемося в цьому панотцеві.

— Про це хотіла поговорити. Сил нема терпіти.

— Не терпи. Не тримай у собі. Я поки варитиму тобі каву.

— Чекай! — До Барбари поволі поверталася її природна примхливість. — Ми маємо обговорити й вирішити це просто зараз!

— Про що мова?

— Климе, я хочу лишити собі своє прізвище.

Прозвучало це так відчайдушно, ніби вона висувала політичні вимоги та вимагала негайного їх виконання. Інакше готова домагатися свого до смерті.

— Не розумію, — він говорив щиро.

— Я не хочу після одруження, в шлюбі, ставати пані Кошовою. Пані Барбара Кошова, Не дуже вигідно.

Розгублений Клим пошкріб потилицю. Недосип вивітрився миттєво.

— Басю... — зараз йому справді бракувало слів, тож мусив повторити: — Басю, то твоє повне право. Але так прийнято, розумієш. Не силую тебе, бо для мене насправді важливіша ти, а не прізвище, яке запишуть у паспорт. Хоча, ще раз кажу, нічого нема страшного чи принизливого, якщо дружина після живе з чоловіковим прізвищем. Та назватися можна як завгодно, Басю! Господи, актори часто беруть, собі псевдоніми! Поширене явище! Письменники так само! І, заради Бога, чим тобі не подобається моє прізвище!

Бася підійшла, поклала руки Климові на плечі, стиснула.

— Кошовий — чудове прізвище. В цих краях навіть рідкісне, оригінальне. Я кохаю тебе і готова повторяти твоє прізвище так часто, як ти сам того забажаєш. Лиш я — Барбара Райська.

— Ти зовсім мене заплутала.

Бася відсторонилася.

— Климе, ти не зовсім розумієш, про що йдеться.

— Зовсім не розумію, так буде, правильно.

— Я хочу йти з театру.