Розділ «Одні»

— І куди ж ви мене збираєтесь відправити?

— Ми збираємося тебе відправити на президентство.

— Куди?!

Якби не майже урочистий тон, яким була сказана остання фраза, Лесь подумав би, що його просто розігрують.

— Ми збираємося зробити з тебе президента.

— За які такі заслуги?

— Подивися на свої руки.

— І що ж таке з моїми руками?

— Вони у тебе чисті.

— Я щось вас не дуже розумію.

— А як ти нас взагалі можеш розуміти — прибулець з іншого часу?..

Полковник звернувся до доктора:

— Ну що там, ви вже закінчили?

— Так.

— На коли призначаєте операцію?

— На завтра.

— Добре! З цим треба скоріше кінчати. Забирайте його.

Леся підхопили під руки і потягнули до його домівки. У Лесевій голові пульсувала думка — завтра з нього будуть робити зомбі, і якщо він залишиться живий… Він стане президентом!

Спливала остання ніч перед тим, як Лесь стане просто куклою. Куклою-президентом. Горіло світло, Лесь лежав на ліжку з заплющеними очима. Поряд на стільці сидів, невідривно спостерігаючи за ним, чорнявий охоронець. Мабуть, сам напросився стерегти Леся цієї ночі. Чорнявий охоронець чорної ночі Лесевої розпуки…

— Коля, Коля! — пролунав голос з темряви.