Розділ «Частина 3»

Від напруження заболіли очі:

— Що він робить?

Тео видобув із шухляди якийсь продовгуватий предмет. Тримав його перед собою, роздивляючись.

— Він узяв ніж, — пояснила Ліза.

Моє серце начепили на вібруючу струну.

— От лайно… — це вже було щось нове.

Півхвилини Тео крутив кухонний ніж у руках.

— Що далі? Як довго він так стовбичив?

— Хвилин п’ять, а потім повернувся до спальні.

Я клацнув зубами.

— Із ножем?

— Ні.

Я прикипів очима до екрана iPad’а. Зображення знову перемкнулося на спальню, от тільки ракурс мало інший — із камери у віддаленому куті: тепер не проглядалося вікно, зате проступали вхідні двері. За мить двері злегка прочинилися, й у щілину протиснувся Теодор. Хлопчак знову підступив до мене — я перевернувся й лежав тепер спиною до вікна, — постояв трохи, після чого обійшов ліжко та заліз під ковдру.

Ліза зупинила відтворення.

— Це все. Він більше не вставав.

Зчепивши долоні, я згорбився та затиснув руки колінами. Хвилину тупився в підлогу між ногами, а потім звернувся до американки:

— І що тепер?

— Можливо, він узяв ніж випадково, й це нічого не означає, проте… — жінка непевно знизала плечима. — Не знаю, що сказати, Мироне. Чому б вам із сином не призвичаїтися спати в різних кімнатах? Або… Загалом вирішуйте самі. Просто будьте обачним. Хтозна, чим це може обернутися.

Вона підвелася.

— Добре, — я ошелешено споглядав підлогу. — Я щось придумаю.