Розділ «Частина 2»

Думки про сон випарувалися. Паморочилася голова. Я натиснув пальцями на очі та подивився у правий нижній куток вікна на рядок «Остання діяльність в обліковому записі: 2 дні тому». Потому перемістив указівник і клацнув на посилання «Деталі». У діалоговому вікні «Інформація про активність» угорі стояв напис: «Цей обліковий запис не відкрито в жодному іншому розташуванні». Під ним знаходилась таблиця «Остання активність» із п’ятьма записами. Gmail зберігає інформацію про п’ять останніх доступів до поштового сервісу, фіксуючи, коли і з якого браузера заходили на цей акаунт.

* означає активність у поточному сеансі.

IP-адреса цього комп’ютера — 188.163.26.15 (Україна)

— От лайно… — я провів долонею по обличчю й затулив нею рота.

«Лайно! Лайно! Лайно!» У вухах загупало, серце защеміло. До запаморочення додалося огидне відчуття, наче замість серця в грудях стрімко розросталася злоякісна пухлина.

Упродовж минулих шести днів на мій акаунт у Gmail заходили лише з України. Принаймні на це вказували IP-адреси. Останні дві цифри IP-адреси кожної сесії змінювалися, але це недивно. Моїм провайдером виступав «Київстар», і його сервер автоматично генерував IP в разі під’єднання до мережі. Шокувало інше. Зірочки перед розташуванням та IP-адресою комп’ютера, з якого входили в акаунт Gmail, позначали сесії, виконані в поточному сеансі. У таблиці, що висіла перед моїми очима, зірочки стояли перед усіма IP. Тобто протягом минулих шести днів я жодного разу не виходив з акаунта (з цим, у принципі, теж усе гаразд: я ніколи не користувався домашнім ноутом Dell за межами квартири, я не ховав свої листи та переписку від дружини, а відтак дозволив Firefox запам’ятати паролі й автоматично під’єднуватися до поштового акаунта під час кожного ввімкнення ноутбука), водночас це означало, що ніхто — і я зокрема — не заходив до акаунта з будь-якої іншої локації. Інакше кажучи, ніхто не зламував мою сторінку в Gmail. Не можна вдертися в акаунт, не почавши нового сеансу. Я не уявляв, як таке могло статися, але лист про Маріо Таярані та його наркотики написали й надіслали з мого ноутбука.

Єва?

Чорт забирай!

Вагаючись, не розуміючи, що відбувається, я клацнув по листу, щоб розгорнути його.

From: [email protected]

To: [email protected]

Subject: TAYARANI DELIVERY

Date: Wed, 27th May 2015, 10:05 p.m.

ТАЯРАНІ ТА LOS RASTROJOS ГОТУЮТЬ ДО ВІДПРАВЛЕННЯ…

Перше, що впадало в очі, — це верхній регістр. Великими літерами було набрано не лише текст повідомлення, а й тему й адресу електронної скриньки отримувача. Виняток становили рядки, згенеровані поштовим сервісом, — адреса відправника й дата надсилання. Складалося враження, наче лист друкували на клавіатурі із залиплим Shift’ом чи натиснутою клавішею Caps Lock.

У Mon Cafe я не мав часу зосередитися на повідомленні й лише ковзнув по ньому поглядом. Тепер вирішив прочитати уважно. Це було непросто, зважаючи на розгубленість і на рій думок у голові. Лист здавався дивним. Якимось… спотвореним. У тексті, хоч і без граматичних помилок, залишалося багато нелогічного. Наприклад, у жодному реченні не стояли коми. Дробові числа, що позначали кількість вилучених наркотиків, — 30.5Т ПОРОШКУ 9.8Т ПАСТИ — було записано через крапку, тобто типово для англомовних країн.

Я перебирав речення за реченням.

ШВИДКІСНИЙ КАТЕР ІЗ ВАНТАЖЕМ ВИРУШИТЬ ІЗ БУХТИ БУЕНАВЕНТУРА ДЕПАРТАМЕНТ ВАЛЬЄ-ДЕЛЬ-КАУКА ЗХ УЗБЕРЕЖЖІ КОЛУМБІЇ СЬОГОДНІ МІЖ 2AM ТА 4AM ГОД МСЦ ЧАС.

Час зазначено у дванадцятигодинному форматі, який рідко використовують в Україні. 2 a.m. — це друга година ночі. 4 a.m., відповідно, — четверта ранку.

ТРАНСПОРТ СУДНО TRES MARIAS ПОРТ ПРИПИСКИ ПУНТАРЕНАС КОСТА-РИКА ТИП ЧОВНА AZIMUT 86S ТОННАЖ 62Т МАКС ШВИДКІСТЬ 42 ВУЗЛИ.