Розділ «Чорна акула в червоній воді»

Розділ 5

Кощій отямився від відчуття холоду. Ноги були в воді. Холодна ранкова вода, набравшись у черевики, розбудила його. Тіло повільно ковзало з плота у воду. Він уперся руками в гумову поверхню і спробував підтягнутися. На мить йому це вдалося. Але за секунду сила, що тягнула в глибину, потроїлася. Жах, від якого зупиняється серце, охопив Кощія. Якась диявольська сила тягнула його в безодню. Що це? Заберіть це від мене! Майнула думка про диявольського спрута. Він схопився за мотузку від вітрила. Мотузка натягнулася і, залишивши на руці опік, вислизнула з рук. Він спробував скрикнути, але голос пропав, із горла вирвався лише хрип. Його тіло було вже по пояс у воді і продовжувало опускатися в океан. Втрачаючи свідомість, Кощій спробував ухопитися за мокру гладеньку гуму. Це було майже те ж, що хапатися за поверхню скла. Інстинктивно він ударив ногою в місце, де, як йому здавалося, було те, що тягнуло вниз. Нога поцілила в щось тверде. Це щось внизу зробило ривок і зісмикнуло його з плота. Рука ковзнула по мокрій гумі, видавши огидний звук. Звук був гучним і різким, і Кощій відразу ж відчув, що нога вільна. Він прийшов до тями, занурившись з головою в воду. Руками тримався за край плота. Поворушив ногою. Нічого більше не тримало її. Підтягнувся на руках і виліз на пліт. Обдивився ногу. На черевику не було підошви — тільки верхня частина зі шнурком. Там, де підошва повинна була з’єднуватися зі шкірою, стирчали мокрі нитки. Пліт хитнувся, почувся плескіт води. Кощій підняв голову і завмер. Поряд з плотом з’явилася величезна, коричнева з жовтими очима голова риби-молота. Голова з шумом опустилася в воду, і зграйка смугастих рибок-лоцманів метнулася в різні боки.

Риба-молот пірнула під пліт, причому, коли голова з’явилася з другого боку, хвостовий плавець ще навіть не занурився. Досить було їй вигнути спину, і пліт би перекинувся. Хвостовий плавець швидко наближався до плота, і Кощію здалося, що він, гострий і шерехатий, зараз розріже пліт надвоє. Але плавець зник під водою, ледь черкнувши по борту. Пропливши на метровій глибині біля двадцяти метрів на крейсерській швидкості, риба-молот перекинулася на спину і майже миттєво розвернулася на сто вісімдесят градусів. Мабуть, причиною такої диявольської маневреності служила плеската голова, що чимось нагадувала кермо. Піднятий величезним тілом бурун поставив плота майже вертикально. Кощій упав, хапаючись за щоглу, і знову зустрівся очима з холодним флегматичним поглядом. У цих миттєвих переходах від руху до повної нерухомості було щось диявольське. Вдаривши хвостом по воді і ще раз трохи не перекинувши пліт, риба пішла в глибину. Мить Кощій бачив у каламутній воді її зникаюче з неймовірною швидкістю, схоже на штангенциркуль, тіло.

Сходило сонце. Кощій сидів у заціпенінні. Ніяких шансів у боротьбі проти броньованого монстра в нього не було. Залишалося одне. Спробувати протриматися як можна довше… Але чи є в цьому сенс? Його привів до тями болючий ляпас по щоці. Летюча риба, вдаривши по обличчю, впала на пліт і забилася, намагаючись злетіти.

Тепер він знав, що повинен боятися риби-молота, знав і те, що вона припливе вночі. Ліг на середину плота, підібгав ноги під себе і проспав до вечора. Коли звечоріло, він взяв у руки весло і сів, прихилившись спиною до щогли. Весло було якою-неякою, а все-таки зброєю.

Риба припливла тільки перед ранком. Було темно, але Кощій чув, як вона нишпорить навкруг плота. Іноді вона підпливала так близько, що величезний хвостовий плавець закривав зорі на обрії. Кощій намагався не ворушитися, сподіваючись, що відсутність руху змусить рибу піти. Нарешті вона випірнула зовсім поряд, ткнулася писком у пліт і кілька хвилин штовхала його носом, наче м’яч. Кожен поштовх валив Кощія на пліт і він подумав, що коли вона зараз відкриє пащу, то зразу ж проштрикне гуму одним зі своїх гострих трикутних зубів. Кощій спробував злякати рибу криком, але вона не звернула на це найменшої уваги. Бити веслом, згадавши вчорашню купіль, Кощій не наважився. Він натиснув долонею на мокру гуму і з силою провів. Гума видала бридкий, неприємний звук, що різав слух. Риба-молот пірнула в глибину і зникла.

Кощій трохи оговтався — у нього з’явилася зброя проти риби. Вона боїться різких звуків. Якийсь час він не бачив рибу-молота і не чув плескоту розтинаючих воду плавців. Він підвівся, намагаючись роздивитися її, і тієї ж миті був збитий з ніг великою сріблястою рибою, що вистрибнула на пліт. Він підвівся на ноги, але був збитий з ніг вдруге — за сріблястою рибою на пліт кинулася риба-молот. Перша рятувалася від погоні, друга — переслідувала здобич. Пліт здибився, наче баский кінь. Кощій відчув, що падає. Поряд пролунав хрускіт сталевих щелеп.

Коли він випірнув, пліт уже похитувався метрів за двадцять. Ще ніколи в житті Кощій не плавав так швидко. Він не пам’ятав, як опинився на плоту. Все сталося так, що він не встиг навіть ні про що подумати. Серце вискакувало з грудей, Кощій не міг дихати. Все тіло боліло. Удар риби зчесав йому шкіру на грудях. Луска в неї була наче з металу. Рана кровоточила. Кощій торкнувся обличчя — щока сіпалася. Руки тремтіли. Тремтіння в руках швидко припинилося, але залишилося відчуття приреченості. Риба буде припливати ще і ще, доки не одержить своє.

Розділ 6

Дві безсонні ночі зовсім вимотали Кощія. Риба-молот не з’являлася. І, як назло, на пліт не впало жодної летючої риби, хоч їх сріблясті зграйки то тут, то там з’являлися над водою. Він спробував спіймати хоч якусь рибу руками. Біля плоту її кишіла незліченна кількість, але кожного разу риба, відчуваючи себе у своїй стихії, вислизала між пальцями.

Це заняття відняло в Кощія весь день. Зрештою, йому вдалося оглушити півметрову рибину, але, на жаль, вона була в неймовірно твердій лусці. Кощій спробував здирати луску руками, та вона мала такі гострі краї, що через півгодини його руки були порізані, наче об скло, і кров, змішуючись з кров’ю риби, стікала в воду. Кощій раптом злякався, що запах крові може привабити рибу-молота. Але, мабуть, запах крові дуже повільно розповсюджувався у воді. Риби не було, і він нарешті дістався до м’яса. М’ясо виявилося холодним і жорстким. Але Кощій все одно жував його, поки не заболіли щелепи.

Після кількох шматків голод і спрага відпустили його. Кощій приліг і поклав залишки риби поряд. Задрімав. Здається, йому навіть приснився сон. Прокинувся від пекучого болю в стегні. На стегні, через розірвані штани, було помітно величезне садно, що кровоточило. Він підскочив і побачив, що риба-молот несе в пащі залишки його здобичі разом зі шматком тканини. Кощій вибухнув найбруднішими прокльонами, які тільки знав. Будь риба-молот поряд, він кинувся б на неї з веслом. Але те, що він раптом побачив поруч з плотом, остудило його запал і примусило забути про біль. Поряд плив великий зелений лист, схожий на лист папороті. Кощій виловив його. Теплий зелений лист тремтів у його руці. Цей лист міг означати лише одне — що десь за обрієм була земля, але вечір наблизив лінію обрію, а потім зовсім оповив усе непроникним мороком. Темрява загострює слух — тепер до звичного плескоту хвиль додавався якийсь дивний шум. Пліт ледь помітно тремтів, наче мчав бурхливою річкою. «Це може бути тільки течія», — подумав Кощій. Океан світився, наче під плотом була не вода, а шар діамантів. Кощій зачерпнув рукою виблискуючі діаманти. Але, коли вода витекла крізь пальці, в руці залишилася пригорща смердючого планктону. Кощій шпурнув планктон в темряву. Здавалося, він не зможе чекати більше жодної хвилини. Він метався по плоту. Бурмотів прокльони. Зійшов місяць, але, весь час ховаючись у хмарах, він освітлював океан лише навколо плота. Кощій інстинктивно позирав на годинника, та зразу ж згадував, що той зупинився ще після першого купання. А десь опівночі трапилося те, що зовсім вивело його з рівноваги — над головою скрикнув птах. Кощій заметався по плоту, до болю в очах вдивляючись у темряву. Місяць зовсім зник за хмарами і здавалося, що пліт лине у суцільній темряві.

На протязі всього часу, доки він був на плоту, Кощій не бачив жодного птаха.

Під ранок, зовсім знесилівши, Кощій задрімав, присівши навпочіпки, спиною прихилившись до щогли. Але, лише сонячний промінь упав на обличчя, він підскочив, як ужалений. Над головою літали зграї чайок, пікіруючи в океан і злітаючи вже з рибою в дзьобах. А там, де океан повинен був у вигляді зеленої імли переходити в небо, темніла земля. Можна було навіть розрізнити верхівки кокосових пальм. За прибережною смугою зелені здіймалися коричневі скелі.

Кощій оцінив відстань — до берега було не більше ніж півтора кілометра. І раптом з жахом зрозумів, що пліт пройде повз острів. Він опустив вітрило, але скоро впевнився, що це не допомогло і сильна течія зносить пліт — земля не наближається, а віддаляється. Кощій був у відчаї. Він уже не думав про те, що робить. Озирнувся — риби-молота ніде не було видно. Стягнув черевики, відштовхнувся від плота і стрибнув у воду. Зразу після того, як він опинився у воді, земля зникла з очей і довелося пливти навмання. Він плив і плив, але землі все не було. Кощій озирнувся — пліт ледь помітною плямою колихався десь біля самого обрію. Відступати було пізно, і він плив, намагаючись не загубити напрям. Через півгодини, піднявши голову, він побачив золотисті, освітлені сонцем верхівки пальм. До берега було метрів п’ятсот. І ще він побачив величезний чорний плавець з білим буруном, що наближався збоку. Жах охопив Кощія. Плавець мчав з великою швидкістю. Метрів за сорок риба пірнула. Кощій опустив голову в воду і побачив чорну тінь, що наближалася ззаду і знизу. Відчуваючи, що риба зараз схопить його за ноги, він інстинктивно ліг на воду. Риба пройшла під ним. Він відчув, як знизу вдарила хвиля від її великого тіла. Кощій поплив, весь час озираючись і опускаючи голову в воду. Чорна тінь промайнула тепер з другого боку, і над поверхнею з’явилася відразлива чорна морда. Здавалося, на ній завмер вираз здивування від такої дивної поведінки жертви. Тепер вона повільно пливла по спіралі, що весь час звужувалася. Кощій завмер, намагаючись не робити різких рухів. Риба підпливала все ближче. Вже було видно, як хлюпоче вода в її відкритій пащі з білими трикутниками зубів. У Кощія промайнула думка, що все, що відбувається, нагадує нереальну сцену з дешевого фільму жахів. Риба перекинулася черевом догори. Коли до неї залишилося не більше метра, Кощій крикнув і з усієї сили вдарив ногами в тупе коричневе рило. І відчув, як стальні лещата стискають його ноги. Відразлива морда випірнула з другого боку. З пащі стирчало шмаття скривавленої тканини. Кощій побачив пачку доларових банкнот, що спливла біля обличчя. Мабуть, вона вивалилася з нагрудної кишені. Він схопив її і жбурнув у розкриту пащу. Не влучив, але риба пірнула за поринаючою пачкою в глибину. Кощій побачив, що навколо нього розпливається кривава пляма. Болю він не відчув. Берег був зовсім поряд…

Післямова

1990-й рік став роком народження одного з найкривавіших диктаторських режимів. Диктатура народилася в Південній півкулі в королівстві C., що разташувалося на Акулячому архіпелазі в Тіморському морі, коли в один з холодних липневих днів (в С. в липні зима і середня температура — плюс двадцять за Цельсієм) там спалахнув військовий путч.

На чолі путчу була перша дружина короля — Мехрад та його перший візир Салех. Армійські частини під командуванням Салеха увійшли в столицю.

Група спеціального призначення висадила в повітря вузол зв’язку королівського палацу, танки розтягли дротяні загорожі та барикади, зведені навколо палацу королівською гвардією.

Гвардійці протрималися кілька годин — розбещені безтурботним життям та пияцтвом, вони не бажали помирати за короля. Після залпу з танкових гармат гвардійці капітулювали. Солдати витягли монарха, що помирав від страху, на площу перед палацом і розстріляли. Всю ніч його спотворений труп пролежав перед палацом, а вранці самі гвардійці під солдатським конвоєм кинули труп акулам.