Розділ «Чорна акула в червоній воді»

— Ану, розслабся!

Торкнула наманікюреним пальцем його губи:

— Розтули рота. Та не так, наче збираєшся проковтнути баскетбольного м’яча. А щоб можна було протиснути мізинець. Добре. Заплющ очі.

Він підкорився і відчув, як теплі м’які губи доторкнулися до його губ. Розтулив рота, — так, як навчала вона. Відчув, що маленький язичок ковзнув по його зубах, по піднебінню, а руки поповзли під светра. Від цих дотиків він злетів кудись у піднебесся, а коли знову опустився на землю, відчув свою руку вже в неї під блузкою. Рука вже не підкорялася йому. Вона заповзла під ліфчика і доторкнулася до її грудей.

— Ти що, зовсім здурів? — раптом грубо спитала вона і відсторонилася.

Він був ошелешений цією раптовою зміною її настрою і відчув себе псом, якого господар ні за що викинув за двері.

Ніколи не міг зрозуміти її. Коли розповів про те, що Кощій збирається провчити Буцефала, раптом розревілася, як дитина. А перед цим, коли вони засунули Буцефалу в портфель шматок сухого коров’ячого лайна, сама брала в цьому участь, навіть їздила за ним з Кощієм за місто. А тепер — ридання, по щоках течуть сльози, плечі здригаються. Взяла слово, що після закінчення справи він прийде і розповість їй все, як було.

Він пам’ятав, що тоді вони зустрілися на її квартирі. Милка слухала мовчки. Лише раз перебила в самому кінці і запитала, чи задоволений був Кощій. Ще б пак! Кощій був страшно задоволений. Чарлітов бачив її бліде обличчя. Хотів поцілувати. Тепер уже добре вмів це робити. Не заперечувала, сіла йому на коліна. Пояснила:

— Але це ще не все, Чарлі. Хоч ти і «Скажений», а в таких справах — профан. Треба цілувати шию і плечі, інакше поцілунок не буде справжнім, — вона відкинула голову назад.

Чарлітов цілував їй шию, плечі і навіть дістався до грудей. Готовий був закластися, що в ту хвилину Милка згодна на все, і справа дійде до ліжка. Але зненацька наче щось стало поміж ними — різко підхопилася, застебнула блузку і сказала:

— Іди додому. Хоча ні. Проведеш мене до Шнири. Знаєш, де живе Шнира?

Він домігся від неї свого лише через кілька років. Коли закінчив військово-морське училище і вже рік плавав під командуванням Штерна. Життя підводника дуже складне. Хочеться мати домашній затишок і сім’ю. У нього була дівчина — звичайна дівчина, програмістка з якогось конструкторського бюро. Худорлява, з фігурою підлітка, але все ж дуже мила і добра. Мабуть, була б йому хорошою дружиною. Вони вдвох каталися на човні і зайшли в кафе біля човнярської станції випити по склянці лимонаду.

Милка підійшла до нього і, ляснувши по плечу, засміялась:

— Привіт, Чарлі!

Була вдягнена в білі еластичні брюки в обтяжку і майку на тоненьких бретельках, яка тісно облягала груди, так що можна було навіть розрізнити соски. Він, як завжди, трохи одурів від її вигляду. Наче не палив цілий рік і раптом зробив глибоку затяжку.

— Чи не пізнав?

— Звісно, пізнав, Мило, — поглянув на свою дівчину, та зашарілася під нахабним Милчиним поглядом.

Вони почали навперебій згадувати давніх знайомих, ляскаючи одне одного по плечах і потискуючи руки. І він навіть не помітив, як його дівчина пішла.

Того вечора він вперше переспав з Милкою, і їхній зв’язок протримався до її знайомства зі Штерном.

З задуми Чарлітова вивело плескотіння води поряд з плотом. Він повернув голову і побачив на відстані десяти метрів два палаючих ока. Кілька разів уночі він вже звертав увагу на очі, які стирчали з води. Як правило, очі після удару веслом розсипалися на тисячу світляків — то були скупчення планктонових рачків. Але цього разу очі мали голову — чорну і потворну. Голова повільно наближалася до плоту. Чарлітов стиснув руками весло і відсунувся від краю. Він відчув, як розходяться хвилі від потвори, як вона вткнулася в гумову поверхню.