Розділ «Чорна акула в червоній воді»

— Послухай, а що сталося з її дочкою?

— Квартиру спалиш, — невдоволено сказала Милка і, піднявши недопалка, кинула його в попільницю на столі. Халат розіпнувся, і вона запнула його звичним повільним жестом.

Вона кинула погляд на Кощія і, побачивши, що її жест залишився непоміченим, повільно простягла руку і взяла зі столу другого келиха. Покрутила в руках і несподівано жбурнула в дерев’яного ідола.

Кощій ледве встиг прикритися руками, як град скалок посипався на нього. Він розплющив очі і побачив, що масивний ідол, повільно розхитуючись, видирає зі стіни невеликий шуруп, на якому висить.

— Тільки не це, — ще встиг сказати він. Ідол полетів йому на голову.

— Дізнавшись, що її мати плуталася з учнем, та ще й з цілковитим нікчемою, вона закололася кинджалом, а потім викинулася з дев’ятого поверху. Дідька лисого я тобі щось скажу.

Розділ 3

Примирення відбулося близько опівдня, коли сонце визирнуло з-за хмар і його гарячі промені залили кімнати. Сонячні зайчики стрибали по стінах, по меблях, по килиму. І не залишали жодного шансу Милчиній злості. Вона дістала з шафи святковий костюм свого чоловіка і кинула його Кощію:

— Одягайся, Казанова, не будемо ж ми сидіти, набурмосившись, до ночі.

Кощій не дуже здивувався. Милка залишилась в його спогадах якраз такою непередбачуваною, з несподіваними перепадами настрою дівчиною. Навпаки, він би дуже здивувався, якби все було інакше.

Кощій повернувся перед дзеркалом і невдоволено знизав плечима:

— Твій чоловік — досить-таки огрядний хлопець, і я дуже незручно почуваю себе в цьому одязі. Крім того, відчуваю себе боржником пана Штерна.

— Сама з ним розрахуюсь. А ти був одягнений, мов опудало, — відповіла Милка, закінчуючи макіяж.

— Звідкіля мені було знати, що зараз одягають? В тюрязі за новинками моди якось не дуже послідкуєш. А ти — невже збираєшся йти в цьому?

На Милці була міні-спідниця, навряд чи ширша двох долоней.

— Я пам’ятаю, що ти полюбляєш міні, але щоб так… Втім, зараз за тобою не слідкує Буцефал. До речі, що з ним сталось?

— Я чула, що він одружився з якоюсь старою гримзою і виїхав чи то до Києва, чи то до Харкова.

В ресторані «Парус», на терасі з видом на море, вона замовила два коктейлі «Чорна смерть».

— Може, бажаєш чогось іншого?

— А, біс із ним, — відповів Кощій, з підозрою глянувши на свій келих з темною рідиною. — Навіть не уявляю, що зараз п’ють. «Чорна смерть», то нехай буде «Чорна смерть».