Розділ «Чорна акула в червоній воді»

16.06.75 р.

Сьогодні ми з Милкою зібралися на «Чудового» з Жан-Полем Бельмондо в головній ролі. Його вже цілий місяць демонструють по черзі всі кінотеатри Ялти, але все одно, щоб дістати квиток, мені довелося вистояти кілометрову чергу.

— Заходь, — сказала вона, — у мене нікого.

Милчині батьки працюють в Індії. У неї всі стіни завішені якимись дурницями: дерев’яні шестирукі чорти, є навіть кілька кинджалів. Милка майже завжди ночує у своєї бабусі, а уроки готує тут. Бабуся живе за два квартали звідси.

— Я зараз одягнуся, — вона увійшла до спальні і ляснула дверима.

Я зазирнув у щілину. Таке відчуття, що двері вона спеціально не прикрила. Натягнула сукню. Кілька разів повернулася перед дзеркалом у фас і в профіль. Потім вовтузилася з колготами хвилин десять — вивертала, роздивлялася на світло.

— Піддивляєшся, жук?

Чесно кажучи, у мене пересохло в роті, але я сказав байдуже:

— Мені не подобаються жінки, що виставляють напоказ свої тілеса.

— Ах, ось як! — в Милчиному голосі з’явилися металеві нотки, вона взяла мене за рукав і потягла на кухню.

На підвіконні лежав бінокль — справжній чорний морський бінокль.

— За пустирем, друге вікно справа, п’ятий поверх. Там живе Аліса.

У будинку за пустирем вікна завішували лише до другого поверху — адже за вікном пустир.

В кіно ми так і не потрапили. Годині о дев'ятій зателефонувала Милчина бабуся і Милці довелося піти. Я відняв у неї ключ і бінокль. Тому що вирішив — ніхто, крім мене, не буде дивитися на вікна за пустирем. Висмикнув обценьками два цвяхи з підлоги, підняв дошку і сховав бінокль там. Це буде мій тайник.

26.06.75 р.

Учора ввечері Алісині вікна були темними. Я чув, як вчителька англійської — вузькоока Софія на прізвисько «Азіатка» — говорила, нібито Аліса повезла доньку до своєї матері на літо. Алісину доньку звати Марією. Я бачив її. Вона зовсім крихітна і ходить по кімнаті, тримаючись за стіну.

Милці я збрехав, що бінокль загубив, і тепер іноді приходжу і дивлюся, коли її немає вдома.

19.08.75 р.

Сьогодні, нарешті, у вікнах світло. Але Милка, як на лихо, була вдома. Вона зателефонувала бабусі, що залишається ночувати в своїй квартирі. І ми спали в одній постелі. Правда, вона не знімала колготи — про всяк випадок.

— Подобається? — спитала, піднімаючись на лікті. У неї розкішний бюст. Як у дорослої.