Розділ «Частина перша»

Всі зняли шапки, доки цариця сідала в карету, запряжену дванадцятьма білими у яблуках кіньми.

Рушили до Никитських воріт, а звідти до Кремля. По обидва боки рухались стрільці в червоних суконних кафтанах з білими пов'язками на грудях, тримаючи в руках довгі рушниці з червоними ложами. Одразу за каретою грали коні двохсот польських гусар під орудою Дамарацького та велетенський почет Сандомирського воєводи по десять вершників у ряд, на породистих угорських жеребцях з крилами за плечима.

Сам воєвода їхав позад свого війська у багатому малиновому кафтані, хутряній шапці з пером, навіть шпори та стремена на ньому були золоті.

Подив натовпу викликав араб, одягнений по-турецьки, він невідступно слідував за воєводою.

— А ось і цариця! — зашепотіли неприязно.

— Оце диво!..

На тлі червоного оксамиту карети в білій атласній сукні, усипаній дорогоцінностями, пишалася вона на розшитих перлами подушках. Цариця була справді красунею, хоч люди не кричали їй заздоровних слів.

А карети пливли і пливли, де їх набралася така кількість!

Коли поїзд цариці досягнув Лобного місця, уся площа виявилась забитою людом. У натовпі було багато іноземців, західних і східних, у смугастих нарядах — перси, турки, грузини.

У Кремлі карета зупинилась напроти Вознесенського монастиря, де жила інокиня Марфа, мати Дмитрія.

Цар, що перебував у натовпі, теж поїхав до монастиря. Люди незадоволено шуміли. Усіх вразив супровід цариці — карети, обоз, вершники їхали і їхали поміж вороже настроєного натовпу, і їм не було кінця.

— Господи, де їх набралося стільки на нашу голову?!

— Поглянь на гусар. Скільки презирства в їхніх очах!

— Чув, каже, що ми варвари! І цар на їхньому боці!

— Ще б, віддав під лядську руку половину Московії!.. Навіть знатних людей вразила кількість приїжджих, та й обоз — окремі здіймали з підвід по півдюжини мушкетів.

— Де видано, щоб з таким товаром їхати на весілля?! Марина, відповідно до звичаю, мала жити в монастирі, доки відбудеться вінчання.

8 травня 1606 року відбулося коронування Марини Мнішек, а потім і шлюбне вінчання, яке оголосили в Москві неробочим днем. Роль боярина на весіллі виконував Василь Шуйський, перший ворог тих, кого вінчали.

На подарунки Марині Мнішек пішло з державної казни чотири мільйони карбованців, пробула вона царицею вісім днів.

Доля

Два дні десятки людей нишпорили по Києву, перепитали всіх знайомих і незнайомих Верхнього міста, Печерська, Куренівки, Подолу. Підключилася до пошуків Галшка Гулевичівна, не чула під собою ніг Васка, але розшуки нічого не дали.