TextBook — Того коня навіть здаля бачити не можна, не те що їздити на нім! Несе він у собі дух Чорнобогів і скрізь, де пробіжить, місце те прокляте буде і зло пануватиме в нім…
— І як же нам бути оце тепер? — питається Михась.
Зітхнув характерник.
— Будемо уповати на милосердя Господнє!.. Може, ще не все так зле, як воно здається… А зараз спати давай.
— А ніяка вража личина не заріже нас тут сонних уночі? — питається Михась.
— Ти що, не втямив іще нічого?
— Далебі, що ні! — каже Михась. — Бо й не знаю, про що річ.
Зареготався Обух.
— Кирик нас уночі чатує, а в нього такий слух, що будь-будь! І вовка, і татарина, і нечистує силу чує…
На тім і спати повкладалися. Лежить Михась, і сон до його віч не йде. Зорі над ним сяють, вода жебонить у річці, а він знай перевертається з боку на бік. Аж почув теє Обух та й каже:
— Не спиться, еге?
— Та, — каже Михась, — гадаю отсе, яке то лихо на нас окошилося… Чи й учинимо ми те, задля чого у дорогу вирушили!
— Не журися, сину, — каже йому характерник. — Не таке ще лихо на сій землі бувало, а Господь його одвертав! Навіть із ним самим ріжні пригоди траплялися, то що вже про нас, грішних, казати…
Михась і вуха наставив.
— Які ж пригоди?
— А такі, що нам і не снилися, не те що!
— А розкажи ж бо!
— Та воно й спати пора вже… завтра ж у дорогу! — каже характерник.
— Ну, то хутко розкажеш, та й спати тоді будемо!..
Обух завовтузився, а тоді сів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга друга Бісурканя“ на сторінці 9. Приємного читання.