Розділ «Частина I Таємниця стародавньої фортеці»

Глава 14. Заповіт Зберігачів

Як тільки Голота опинився поруч з хлопцем, Данько відчув себе набагато впевненіше.

— І що ж там далі? — промовив козак, і вони вступили у прохід, що розкрився між стінами.

Тепер вони знову опинилися у просторому кам’яному залі, набагато більшому, ніж той похмурий зі «списами Одіна».

Данько побачив високі, вдвічі більші за людину, фігури дивних воїнів, які стояли вздовж стін. У руках вони грізно тримали зброю і, здавалося, були готові вмить рознести на порох будь-якого порушника їхнього величного спокою.

Козак Голота про всяк випадок поклав долоню на руків’я шаблі й пішов разом з Даньком до протилежної стіни зали. Полум’я смолоскипа висвітило руни, якими була списана вся стіна. Чудні знаки спускалися довгими рядами, вирізані руками невідомих майстрів. Біля стіни знаходилося ще три фігури, висічені з білого каменю. Це були довгобороді сиві старці. Довге волосся спускалося їм на плечі, вони сиділи на великих кам’яних кріслах, і кожен тримав у руках чашу.

Козак Голота намагався розібрати в мерехтливому світлі смолоскипа рунічні надписи. Данько мовчки, у тяжкому напруженому очікуванні дивився на нього.

Нарешті Голота заговорив:

— Здається, головне я розібрав. Часу зараз немає все переповідати. Але ось тут сказано найважливіше: Таємницею Оберега володіють тільки троє Зберігачів, які розділили Оберіг на три частини. Таємницю кожної частини вони передали трьом Майстрам, і тепер кожен з них знає, як відновити свою частину Оберега…

Голота замовк, підійшов до центральної статуї Зберігача й посвітив смолоскипом на чашу. Данько із завмиранням серця побачив, що в чаші лежить якийсь круглий медальйон на ланцюжку, розміром з два таляри.

— Це Печать Зберігачів, її може взяти тільки той, хто об’єднає три частини Оберега, — урочисто сказав козак Голота.

Данько несміливо простягнув руку. Важкий обов’язок, здавалося, тиснув на його плечі.

— Зачекай, — зупинив його руку Голота, — захисна бляха, яку я тобі подарував, з тобою?

Данько кивнув головою і зняв з себе бляху, яка одного разу врятувала йому життя. Хлопець запитально подивився на Голоту.

— Це немов залог залишиться. Вона вже перейняла частину твого духу, а Печать має частку духу Зберігачів. Візьмеш її, значить присягнешся виконати їхній наказ. Подумай.

Данько тяжко зітхнув, за своєю звичкою, почухав потилицю.

— Від долі не втечеш. Що буде, те буде! — махнув він рукою.

Козак Голота уважно дивився на нього:

— Якщо наважився, то бери Печать.

Данько протягнув руку і взяв медальйон. Від печатки йшло тепло, і хлопець відразу відчув дивну силу, яка теплою хвилею огорнула його. На місце магічного скарбу він поклав свою бронзову захисну бляху.