Розділ «Кава по-диявольськи»

— А як встановили, що з ним? По аналізу крові?

— Спочатку завдяки рівню інтелекту лікаря „швидкої“. Він одразу побачив на столі незнайому упаковку медикаментів і прихопив із собою. Ну, а ми вже тут у клініці розклали все по поличках.

— Тоді, Борисе, у мене останнє запитання: такого роду ліки тільки у вигляді таблеток для слонів випускаються?

— Про що ти хочеш дізнатися? Чи бувають вони у вигляді ін’єкцій? Обов’язково. А ти думаєш, як ми у себе особливо буйних втихомирюємо? По методу доктора Айболитя: випий, дитинко, порошочок з облаточки і запий водичкою. Зараз! Два санітари сідають на плечі, два на ноги, ще один на голову. А шостий коле в дупу. Елементарно, Ватсоне!

— Я не Ватсон.

— А хто ж ти?

— Борисе, якби я знав, то був би вже майором.

Після закінчення телефонного симпозіуму Старий похитав головою і підвів підсумок:

— Звичайно, зараз ти скажеш, що це теж має відношення до твого Музиканта.

— Має.

— То на яке ім’я випрошувати ордер? Чи поки що не знаєш?

— Знаю. Але що з того, коли Музикант усе продумав?

— Не він все продумав, Сирота, а ти не все додумав. Допомога потрібна? Тільки не кричи: „Я шам!“ Ти не в дитсадочку. Може, топтунів за твоїм лабухом пустимо?

— Та не лабух він, товаришу підполковник.

— А хто?

— Мокрушник.

— Ну, коли вже по-блатному, то як у них найманий вбивця називається? Спитай у Полковника… хоча ні, не треба, сам згадав. Не повіриш: кулон.

— А це ще раптом чому?

— А біс його знає. Повелося так — і все. Так він що, твій Музикант, із цих рідкісних пташечок?

— Боюся, що навіть серед найстаріших законників не знайдеш такого, хто би цьому „кулону“ точнішу кликуху дав. Птиця й справді рідкісна. Подивіться, що він придумав: за моєю версією, він за гроші наймається знищувати людей. Причому робить це філігранно, особливо якщо можна зімітувати автокатастрофу.