Розділ «Кава по-диявольськи»

Хлопці з НТО, як завжди, заповнили собою всю квартиру і заходилися ляскати затворами фотокамер, присвічувати ліхтариками відбитки пальців та посипати їх отим своїм порошком. Аби не заважати, ми зі Старим вийшли на балкон. Тіло колеги вже забрали і відвезли, двірничка, голосно лаючи несвідомих дітлахів, тягла через двір гумовий шланг, пенсіонери юрмилися навколо лавочки, жваво обговорюючи подію. З вулиці забігали якісь особливо цікаві… одне слово, суєта суєт.

Я стояв, вчепившись у поручні, дивився на вологу пляму там, внизу, і думав: що ж примушує молоду людину ставити посеред життя отаку червону крапку?

Встромились експерти, сказали, що у них уже все зроблено. Можна й нам понишпорити. Ми відібрали альбом з фотографіями, кілька записників, переважно з телефонами та адресами, товстий загальний зошит, помережаний виписками з якихось книг… Старий пошукав очима, у що б усе це запакувати. Я знайшов на кухні модний кульок з розпелеханою Аллою Пугачовою, запитав у господині, чи можна взяти. Вона махнула рукою, навіть не поглянувши у мій бік: беріть, що треба. Ще розігналися було поговорити з подругою покійного, заплаканою, але гарною білявкою, та вона мовчки зайшла до кімнати, сіла поруч із матір’ю, обняла її і обидві жінки закам’яніли у спільному горі. Ми незграбно відкланялись і пішли.

Складалося враження, що Старий забув про існування ліфта. Він рушив донизу сходами і десь між третім і другим поверхом нарешті видав:

— Сирота, от ти людина грамотна, з вищою освітою. Скажи, буває таке, щоб доросла твереза людина випадково випала з огородженого балкону?

Питання було, звичайно, риторичним, бо Старий на своєму віку й не такого надивився. Але я підтримав хід його думки:

— І не таке буває, товаришу підполковник. Ну, от вам для прикладу ситуація: на трупі дві вогнепальні рани. Обидві впритул. Перша в області серця, друга — в скроні. Яка причина смерті?

— Звісно, вбивство. Пальнули спочатку в серце, а потім для надійності ще й у голову.

— А от і ні! Стовідсотково самогубство.

— Як це? Для такого висновку навіть наші судмедексперти стільки не вип’ють.

— Якби це не було при свідках, ніхто б, звісно, не повірив. Але покійний у стані афекту спочатку пальнув у серце, але воно у нього було з рідкісним дефектом — трошки відхилене. Куля пройшла навиліт, і він навіть не втратив свідомості. Тоді самогубця приставляє пістолет до скроні — отут уже напевне.

— Сам вигадав, щоб мене заспокоїти, чи хтось розказав?

— Класичний приклад з підручника судово-медичної експертизи. Згадується на всіх лекціях.

— Підручники писати і лекції читати кожен зможе. А от в нашу шкіру їх би, всіх цих викладачів чужого досвіду…

Отак у жвавій теоретичній дискусії ми дісталися назад до Управи і за традицією зайшли спочатку до моєї «шпаківні».

— Говорили-балакали, Сирота. Тепер давай думати. Кажи, що знаєш.

— Те, що й усі. Не факти, а суцільна службова характеристика на представлення до чергового звання: сумлінно виконував, працював над собою, користувався авторитетом… Не ображався, коли його Стоп-сигналом обзивали.

— А з клієнтурою у нього які стосунки були?

— Кажу ж, як у всіх. Мав, звичайно, своїх інформаторів серед цієї публіки, але все легально, згідно з інструкціями.

— Може, погрожував йому хто?