Розділ «Кава по-диявольськи»

А керівництво теж гади підколодні — не вберегли чесного і принципового. Ну, а на кожний такий лист одразу перевірка вчиняється, комісії під нашими дверима в черзі стоять. Дурня повна, прости мене, Господи! Тому, як ти розумієш, дізнавшись про трагічний факт самогубства, Генерал не те що в службовому «газику» — верхи на паличці помчав би на місце інциденту, якби довелося.

Прибули швидко. По дорозі придушили всього одну псяру і перелякали кількох пенсіонерів, які вперто дибали на червоне світло. У дворі дому, де жив наш колега, звичний антураж. Покійник нашвидкуруч прикритий якимсь шматтям, з-під якого повільно і недобре повзе по брудному асфальту темно-червоний струмочок. Дільничний інспектор цікавих ганяє, під стіною машина «швидкої допомоги» стоїть, а коло неї двоє в білих халатах перекурюють. Експертів наших ще не видно. Напевне, їдуть…

Генерал з Полковником бігцем у під’їзд і до ліфта, я за інерцією слідом за ними, але Старий мене за рукав притримав:

— Не біжи, синку, встигнеш. Постій краще отут. Пороздивляйся навколо.

— Хто повідомив?

— Якась знайома подзвонила.

— Здогадуюсь, хто.

— Випадковий зв’язок?

— Та ні, майже узаконений. А чого це наше начальство так швидко побігло?

— Ну, ти, Сирота, наче перший день служиш. А посмертну записку вилучити, доки її ще ніхто не бачив. Щоб зайвих розмов не було.

В цей час нас погукали згори. Полковник стояв на балконі і жестами наказував піднятися. Ми так і зробили. Нареченої тепер уже покійного колеги я не побачив. Здається, плакала десь на кухні. Ми зі Старим синхронно глянули на Полковника. Той мовчки розвів руками, мовляв, сам нічого не розумію. Генерал тримав обома руками долоню мами покійного і говорив, як на громадянській панахиді:

— Від імені особового складу і керівництва… глибоке співчуття… поділяємо ваше горе…

Стандартний набір дурниць, але на власному досвіді знаю, що в такі моменти нічого розумного в голову не приходить.

— Докладемо всіх зусиль… слідство доручимо найкращим співробітникам…

Старий із-за спини Генерала пальцем намалював у повітрі перехрещений прямокутник. Листа, мовляв, знайшли? Полкан зрозумів одразу і заперечливо похитав головою.

— Капітан Сирота, — о, це вже Генерал до мене, — про результати розслідування будете доповідати безпосередньо мені.

— Єсть доповідати, товаришу генерал!

Доповідати доведеться, і таки безпосередньо.

Принаймні, доки не знайдемо розумного пояснення такого божевільного вчинку, як самогубство.

— Ще раз співчуваємо… зараз прибудуть наші експерти, а нам пора, вибачайте, служба. Товаришу підполковник, товаришу капітан, вас я попрошу побути тут, прослідкувати, щоб усе було гаразд.