— Ти дурень, – шeпотом сказал старик.
— Ти поїдеш зі мною в Китай? – спросил Лифанчук у Татьяны.
— Щоб ти сказився, проклятий, – сказала Татьяна. Она уже ревела вовсю.
— Скажи їй, щоб не плакала, – сказал Чен. – Сім’я прийме її з радістю.
Он улыбнулся Татьяне и соединил их руки.
— А як же ви, батьку? – спросил Лифанчук.
— Я передав школу твоєму братові, – сказал Чен. – Поживу тут замість тебе. Відкрию школу. Тут чудові люди, але вони зовсім не знають кунг-фу.
И он снова с интересом посмотрел на дерущихся аборигенов.
— А все-таки Галька дура, – говорила Анжела Веронике. – Могла б собі підшукать продюсера чи олігарха, а так шо – бандіт він і є бандіт. Ану, як посадять?
Она говорила это сестре вполголоса, и в то же время улыбалась Гале, демонстрируя лояльность.
— Мовчи, дура, – сказала Вероника, – вона нас в Індію забере, будем у палаці жити. От тіки маму шкода – казали, шо їй дантісти у клінікє всі зуби вирвали.
— І не вирвали, а підпиляли – щоб не кусалась. Я тобі скажу, що мама сама винувата. Скіки я їй казала, що треба в город переїжджать!
— Нащот цього ти не переживай, сестричка, – сказала Вероника, – мене мама дечому навчила.
И она улыбнулась сестре, показались маленькие острые клыки, раздвоенный язык мелькнул во рту…
А в это время Галя говорила Хуяме:
— Ти подивись, як тут гарно! Хіба у вас в Японії є така річка?
— У нас єсть Фудзі, – гордо сказал Хуяма.
— А у нас єсть Псьол, – сказала Галя, – і там водяться русалки. У вас в Японії є русалки?
— Колись були, – неуверенно сказал Хуяма.
— Слушай сюда! – заорал ему в ухо МЕСТНЫЙ АБОРИГЕН. – Я оце недавно з кумом напився в Омельнику, коли іду через місток, дивлюсь – а воно внизу плаває, а кругів на воді нема, то я чкурнув звідти тіки так!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Африка, сни » автора Подерв'янський Л.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СЦЕНАРІЇ“ на сторінці 91. Приємного читання.