Розділ «П’ЄСИ»

Роздратований Микола хряпає маузером i Щукiна тоже. Попиздженi Щукiн i Морозов лазять рака, потроху критикуя пророка. Пророк Микола миттю хуяре гранчак портвейну, руба закуску, мимоходом запиздячує шашкою блядь, потiм скида чоботи i портянки, i з насолодою виколупує бруд промiж пальцiв. Друга блядь з жаху сховалася в домовину i неприємно там усцялась. З домовини рiденькими струмочками тече рудувата сеча.

Савва Морозов (з докором, до Щукiна):

От бач, до чого привело шукання правди!

Якого хуя ти його позвав?

Той жлоб у домовинi – не пророк.

Не бачив я пророкiв у шинелях та з маузерами.

То фурiя якась, то вурдалак!

Пиздiли мирно ми про нашу жизнь

Хуйовую, я нюхав тьоплий воздух,

Вiдчувая, неначе смачним салом повiяло…

Подумав я, шо смалять кабана,

А навкруги сидять друззя, красивi,

Утончьоннi, з веселими блядями,

І нiздрi жадiбно розширились у мене,

І почало менi здаватись, шо січас

Пойму я жизнь, її закони сложнi i красивi,

Її гармонiю...

Микола Островський:

Замовч і не пизди!

Якi закони там, де блядi хтивi,