Розділ «П’ЄСИ»

А! То ти iз домовини?

Навiщо ж там тобi пiстоль i шашка,

Та ще й стакан, гранений, як алмаз?

І лаєшся до того, як скажений,

На всякого, що вiн є пiдарас.

Ти сам такий! Що бiльма залупаєш?

Недаром, мабуть, повилазило тобi.

Пиздять, що ти пророк, – пророчествуй, шо знаєш,

Або уйобуй! Шось одне iз двух.

Таких гандонiв часто бачив я,

Що всiм пиздять: я – гуру, я – учитєль,

Несiть менi усi по три рубля

І мудростi я дам вам дохуя.

А сам читать умiє по складам

І голосно пердить в кампаньї дам.

Не бажаючи далi слухать цей поток пiдсвiдомостi, Микола Островський смачно пиздить Савву маузером по мармизi, той пада.

Микола Островський (до Щукіна):

Ти тоже попиздiти хочеш?

Щукін:

Нє, я нє.