Вареник: Точно. Мені Туз книгу читав. Називається «Бхагаватгіта». Там тоже так написано...
Йонатан: Шо Гіта, шо Зіта – всі тьолки прастітутки.
Депутат (у телевізорі): А половина депутатів, шо сидять в сесійному залі, прийшли сюди з тюрми, а ще по другій половині тюрма плаче...
У двері з написом «Nirvana» гупають.
Йонатан (злякано): Хто там?
Зловісна тиша, чути тільки, як вільно і плавно тече самогонка по широкій горлянці Вєніка.
Вареник: А шо там у тебе таке?
Вєнік (тихо, зловісним голосом): Того ніхто не знає. Ключа загубили. Одні кажуть, шо там гестапо було, а старий Кіндрат, ну шо ото від самогонки помер, казав, шо тіатр...
Туз: Це отой, що медекспертиза написала: «Тєло прожгло діван»?
Вєнік (хрипко): Той самий.
Йонатан: Та... Шо тіатр, шо гестапо – один хуй.
Шурон: А ти шо, в тіатрі був?
Йонатан: Ми з Людкою осінню в Київ їздили, нашого собаку в’язати. То Людка приїбалась: «Пайдьом в тіатр» да «Пайдьом в тіатр». То пішли...
Шурон: І шо?
Йонатан: Та нема на шо дивитись! Одні підараси...
Вєнік: Та, Йонатан, не пизди!
Йонатан: Шо я, підарасів не знаю? Одні підараси, і ще прийомчики один одному показують, оті, як їх, джіу-джітсу! А шо воно там робиться – хуй просциш... Я думав, там хоч актриси такі степенні будуть – нема жодної! Самі тільки підараси. Ну, я бачу таке діло, то ломанувся в бухвет, і там всю другу серію просидів. А Людці сподобалось...
Депутат (у телевізорі): Нам раньше всі всігда завідували, а тепер вони з нас хотять зробити хуторян...
Вєнік: І ото, буває, вночі гупають, а потім наче собака скавчить...
Туз: То, мабуть, гестапівська вівчарка.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Африка, сни » автора Подерв'янський Л.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „П’ЄСИ“ на сторінці 165. Приємного читання.