Розділ «Баба»

Ні, стара зовсім не була божевільною — Ліза могла заприсягтися чим завгодно. Якщо припустити, що симулянтка страждала важкою і виснажливою для навколишніх формою старечого маразму, то в такому разі її маразм потрібно внести до Книги рекордів Гіннеса — як найстабільніший і найбільш ранній маразм сторіччя.

Загалом, коли Ліза була в квартирі, у баби завжди знаходилося якесь заняття. Але що відбувається в час її відсутності? Ясно одне — в цей час баба явно не вивчає напам’ять малюнок шпалерів — знаючи стару, в це важко повірити.

Одного разу, коли Ліза збиралася на чергування в контору, баба попросила знайти їй що-небудь почитати. Стара нехтувала книги, але Лізу прохання не здивувало; вона простягнула бабі першу, що потрапила на очі, книгу з маленької підвісної полиці. Це виявилася Біблія, яка невідомо відкіля потрапила до них у дім і багато років припадала пилюкою серед інших книг. Сама Ліза зазвичай користувалася послугами бібліотеки, відвідуючи її по дорозі на роботу. Коли стара піднесла Біблію до очей, щоб прочитати назву, викарбовану на темно-синій твердій палітурці колись позолоченими літерами, які тепер майже повністю обсипалися, Лізі здалося, що баба зірветься з ліжка і вчепиться їй у горлянку. За мить стара з несподіваною силою жбурнула Писанням прямо в неї, і книга, пролетівши біля вуха дівчини, із хрускотом урізалася в стіну і розпалася на кілька частин. Потім баба зовсім незнайомим голосом сказала: «Єгова склав ці казки для своєї глини!» І відвернулася до стіни.

Ліза нічого не зрозуміла зі сказаного — можливо, тому, що набагато сильніше була налякана в той момент її голосом, ніж польотом товстенної книги.

Голос цей…

Надалі Ліза намагалася той випадок не згадувати, бо крім ненависті до баби, вона починала відчувати ще й страх перед нею.

По дорозі з роботи додому в Лізи ледь не стався апоплексичний удар — вона забула ПОСТАВИТИ ВІДРО НА МІСЦЕ!

Як навмисно, це сталося саме сьогодні, після спеціального нагадування баби.

«Господи, тільки б вона не сходила під себе…»

Ліза кинулася додому з усіх ніг.

ТІЛЬКИ Б ВОНА НЕ…

Підбігаючи до свого будинку, вона ледь не збила з ніг молоду пару і, не звернувши на неї уваги, понеслася далі.

Тільки б вона не…

Злетівши на третій поверх із приготовленим заздалегідь ключем, Ліза ввірвалася в квартиру.

…І відразу спіткнувшись об щось велике й м’яке, що розпласталося впоперек коридору, впала.

Це була баба.

Вона лежала на животі, широко розкинувши руки в сторони. Сиве довге волосся розметалося сріблястою короною навколо поверненої набік голови; її очі були закриті. Біля скроні красувався величезний синець.

Двері в туалет залишилися відчиненими; відтіля нудотно смерділо.

Виходить, не виявивши відра на місці, вона вирішила цього разу самостійно добратися до нужника, але на зворотньому шляху, ймовірно, спіткнулася об поріг і, падаючи, вдарилася головою об стіну вузького коридору… чи об кут дверного косяка кімнати, розташованого майже навпроти… — відсторонено міркувала Ліза, дивлячись на нерухоме тіло.

Роки зо три тому в баби стався серцевий приступ, вона навіть знепритомніла до приїзду швидкої, і Ліза вирішила, що стара померла. Але тепер Ліза бачила разючу відмінність між тоді і зараз: риси обличчя баби різко загострилися, а саме обличчя мало яскраво виражений восковий відтінок. Короткі рукави нічної сорочки були схожі на руки утопленика, що немов тягнуться із трясовини.