Розділ «Рейс поза розкладом»

На язиці в мене крутилася вельми красномовна фраза, якою можна було б поставити ефектну крапку, але переривати свою капарську епопею багатьма крапками не хотілося.

— Я терпіти не можу навчання й охоче поступлюся вам ві-кар’єрою разом із двома уроками.

Ледок коротко захихотів.

Дах мені люб’язно надало управління служби спокою, вірніше не дах, а підлогу. Капарам взагалі не можна відмовити в наявності художнього смаку — підземелля їхні оздоблено в найкращих традиціях прадавніх сказань. Шкода тільки, що ця любов до архаїки вчасно не привернула уваги Патруля.

— Тремтиш?

— Чому ви так вирішили, Ледоку, я чудово почуваюся. Скажіть, нагорі й досі йдуть дощі?

— Що тобі відомо про Василя Норина?

— Нічого, крім того, що він замовив собі «ДЗ» через транспортний флот сектора Б.

— Навіщо ти рвався на базу?

— Я повинен був продублювати «дез» і передати повідомлення Норина секторальній раді.

— Ти патрульний?

— Ні.

— Чому прилетів ти, хоча Капарида не має ніякого відношення до сектора Б?

— Не знаю, мабуть, вашу планету жоден сектор визнавати не хоче.

— У чому полягало завдання?

— Доставка апарата й зустріч зі спостерігачем. Передбачалося, що він може щось передати на словах.

— Що саме?

— Не знаю.

— Навіщо ти попрямував на болото?

— Це був привід, мені здалося підозрілим затяте небажання Норина зустрічатися з посланцем Співдружності.