Розділ «Меню для Фойри»

Даруа затнувся.

— Не зрозумів запитання.

— Нічого особливого. Я тільки-но знайшов черевичок. Скільки на яхті жінок?

— Вісім.

Назустріч Конову пливли ще черевики, тюбики губної помади, перемішані з зіжмаканим одягом, журналами й дитячими м’ячами. Усе це неквапно дрейфувало, підкоряючись незримим течіям вентиляції. Конов простежив поглядом джерело викиду речей і побачив літню даму, яка цього разу запально пожбурила в його бік старовинний годинник. Костюмом дамі слугував комбінезон з нашивками капітана корабля, а її обличчя було сповнене відвертого захвату. Годинник у вигляді будильника докосмічної доби обертаючись пролетів повз щоку Конова.

— Даре, з людьми, здається, проблеми. Схоже, в декого порушена психіка.

— Олександре, не скидайте скафандра! Можливо, це вірусна інфекція!

Як мінімум, дві з відомих Конову інфекційних хвороб могли призвести до серйозного розладу психіки.

— Все гаразд, Даре, я в скафандрі. Перевірю стан інших!

Пані, щось захоплено щебечучи, повисла на шиї Конова і спробувала зафіксувати поцілунок на склі шолома. На щастя, помада на її губах була з розряду нестійких, і шолом відбувся не надто яскравою плямою.

— Я поділяю ваші почуття, мадам! — голосно сказав Конов і обережно охопив бабцю за стан. Жінка здивовано вказала на свої вуха, й Конов увімкнув зовнішню акустику: — Мадам, а де ж інші?

—  Іншим набридло грати! Ви зіграєте зі мною в баскетбол?

— Неодмінно, мадам, та спочатку я мушу зустрітися з капітаном вашого корабля! Ви допоможете мені знайти його?

«Мадам» гнівно вліпила ляпас скафандрові Конова, від чого сама відлетіла на пару метрів. Конов її не втримував, лише мляво відмахувався від безлічі предметів, які попливли в його бік, далі чвалаючи в напрямку капітанської рубки.

«Лорі» не був біелом, він мав стандартне обладнання для польотів в освоєній зоні. Спочатку Конов пройшов до пульта керування і ввімкнув гравітацію. Краще обстежити яхту звичним чином, адже пересування на присосках — не найшвидший спосіб.

Відразу після ввімкнення гравітації крізь зовнішню акустичну систему скафандра долинули гуркіт і каскади прокльонів.

Ймовірно, крім пустотливої бабусі, на борту перебували й інші пасажири. Але де екіпаж?

Конов перевірив бортовий журнал, та останні записи виявилися стертими. Показники приладів свідчили, що єдиною проблемою яхти був вичерпаний запас харчових концентратів. Надходив до кінця не лише основний, а й аварійний запас. Кожен з пасажирів їв за трьох.

Конов проглянув дані по медичному відсіку, але не знайшов жодної інформації про можливу епідемію. У найближчі кілька діб лікувати нікого не намагалися.

— Ну як там, Олександре? Бодай щось знайшли?