Розділ «Частина 2»

Арахнофобія

– Я не хочу обтяжувати вас, пане Савицький, – зітхнув він. – І я не хочу, аби ви вважали, що я маю до вас якісь претензії. Я лише хочу знати правду про смерть мого брата. Також її хоче знати мати. Я не зміг домогтися правди в міліції, але сподіваюся на вас.

Ярослав, подумки лаючись, що мусить затриматися, припалив цигарку.

– Пане Савицький, я розумію, що проводжу зараз уторгнення у ваше особисте життя, але… Зрозумійте, те, про що я запитав у вас, важливо для моєї сім'ї.

– Я все розумію, Юрію. Вашого брата вбито. Не тут. Його вбито в Польщі, на околицях Варшави. Людина, котра віддала наказ про його вбивство, загинула. Людина, котра виконала той наказ, теж загинула. Це жорстоко з мого боку, але ваш брат отримав свою кару, пане Юрію.

Рудий несподівано для Ярослава схлипнув.

– Він сам обрав свою долю… Чому ж мати повинна втрачати рештки здоров'я? Чому повинна навіть серед ночі розмовляти з ним, фактично з привидом? Навіщо?

Ярослав тільки й зміг, що знизати плечима. Юрій продовжив:

– Вона завжди любила його більше, аніж мене. Я змирився з цим… Хоча ні! Я й не думав миритися! Я хотів, щоб мене помітили! Я вчився, я читав! Врешті, я почав писати… Але Антон був для мами сенсом життя. Тепер він цей сенс відібрав у неї. Вона прислала мене до вас, пане Савицький, з однією метою – запитати, чи Антон заслуговував на те, що з ним зробили!

Ярослав кинув недопалок, простеживши за його слідом у напівтемному вечірньому повітрі.

– Ваша мати, Юрію, заслуговує на те, щоб почути те, на що вона заслуговує. Можете їй сказати, що Антон був гарним сином, а злодії, котрі позбавили його життя, понесуть справедливу кару.

Рудий судомно зітхнув.

– Так, вона мати, їй не потрібно знати…

– Так, вона мати.

Плечі рудого опустилися, і він, не прощаючись, пішов геть. Зробивши десяток кроків, повернувся.

– Скажіть, Ярославе, ви й справді вважаєте, що він винен у тому, що з ним сталося?

Ярослав повільно покрутив головою.

– Не один він. Винні ми всі. Вбивця, Антон, його спільник… Влада, яка за власним злодійством не встигає помітити страшних речей, суспільство, яке дає такій владі право існувати. Ми всі є винними. Я поставлю свічку за упокій душі вашого брата.

– Дякую… – В рудого по щоках потекли струмочками сльози.

– Не варто, – Ярослав зібрався йти додому, але на мить затримався. – Скажіть, Юрію, а як ваші історичні романи? Ви змогли продати їх видавцям?

Рудий ніяково посміхнувся.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Арахнофобія» автора Сорока Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина 2“ на сторінці 32. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи