Розділ «Частина 2»

– Сто проти одного, що фотографії випливли цілком випадково.

– Заздриш, – відмахнувся від нього Галкін. – Не заперечую, мені поталанило. Але тебе, молодий чоловіче, хіба не вчили, що удача приходить лише до того, хто багато працює?

Федько промовчав. Він сів на стілець перед клавіатурою комп'ютера й заклацав клавішами.

– Інет підключено? – запитав у Галкіна.

– Звичайно.

– Яка швидкість?

– Що?

Федько зітхнув і знову не відповів. Галкін повернувся до Ярослава.

– В суботу вона має бути на врученні нагород Національної академії кіномистецтва у Києві. Адреса – площа Івана Франка, 3, театр Івана Франка. Як вважаєш, не передумає?

Ярослав задумливо похитав головою.

– Не передумає. Вона їде за новою жертвою. Все це, – він указав на фотографії, – лише самореклама. Полювання почнеться в Києві, інакше б вона тут не з'явилася.

Галкін побарабанив пальцями по кришці столу.

– Згоден. Які плани?

– Можемо затримати її та передати Інтерполу. Далі їхня справа – доводити пані, що вона спровадила до кращого світу дюжину своїх малжонків.

У відповідь Галкін скривився.

– І розписатися у власній неспроможності. Кращих думок немає?

Ярослав розсміявся.

– Власне, іншої відповіді я від тебе й не очікував. Звичайно, є. Мусимо спробувати взяти її на гарячому.

– Це інша річ! – Галкін крутнувся у кріслі й натиснув кнопку на селекторі. – Лейтенанта Кравченка до мене! Миттю!

Він повернувся до Ярослава.