TextBook Коло квіток, —
І бачить квочка:
В колисці жінка колише дочку.
— Яке безтямне, яке убоге,
Звестись не вміє воно на ноги!
Дивись — он трусять мої куріпки,
Розумні зроду, дотепні дітки.
Сміється жінка на повні груди:
— Такі розумні й довіку будуть!
Людському роду межі немає,
Людськая думка до зір сягає.
На закінчення хочу навести вірш, якого написала Пилипенкова дочка (пише під ім'ям Міртала Кардиналовська):
БатьковіХай проб'ється голос мій
крізь час, землю і море —
я тобі свою пам'ять несу
і любов, тугу і горе.
Ти пішов,
домовить не встиг.
Закули
слово в диби.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Вибрані твори» автора Пилипенко С.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „У пам'яті людській“ на сторінці 38. Приємного читання.